Суспільство (472)
Після морозної та хуртовинної зими з усіма її примхами, слизькими ожеледицями та сріблястими сніжинками, прийшла довгоочікувана красуня- весна з її яскравими фарбами та квітучими деревами. Все навколо чекає весняних сонячних проміньчиків, радісного пташиного співу, дитячого сміху за вікном.
Весна наче пробудження душі: з її приходом все оживає, стає таким справжнім та незабутнім. Наче з весною починається нове життя, як новий шанс на те, що не встиг або не зміг зробити раніше.
В його очах втома та безутішність, він хотів би забути, але все стоїть перед очима. Та ледь помітний промінь надії все ж проглядає крізь хмари тривоги. Він стійко тримається, але іноді дається взнаки його поранення - два рази осколки влучали у спину, один раз – у груди. Його посмішка, раніше така безтурботна та щира, тепер більш нагадує саркастичну насмішку. Цей тихий, соромв`язливий, з гарними карими очима чоловік – учасник бойових дій на Сході країни.
Запорожская журналистка Наталья Маренко побывала в творческой командировке во Вроцлаве (Польша) и делится своими впечатлениями.
Тает во времени ледяная колдунья… Зима и весна ступают друг другу навстречу и начинают вальсировать в меланхолическом единстве, воссоединяясь в один хрустальный источник. Большинство из нас черпает из него гармонию для обогащения своей души, а меньшинство шагает мимо, не заморачиваясь сущностью этого удивительного явления. Очень жаль…
