Суспільство

Суспільство (472)

Я вспоминаю минувшие дни быстротечного календаря, страницы которого мгновенно перелистнулись на одном восторженном дыхании… С минуты на минуту поезд пустится в стремительный путь, а я закрываю глаза и вновь возвращаюсь мыслью в музей под открытым небом – в Санкт-Петербург.

Крістіна Бут, студентка факультету журналістики Запорізького національного університету, розповіла про незвичайне хобі молоді – текстові сюжетні ігри.

Я їду проспектом Соборним на універсальному студентському транспорті – маршрутці. За склом пролітають десятки машин та перехожих, світлофори, дорожні знаки, житлові будинки-близнюки, горді багатоповерхівки, кафе, державні установи, знову будинки-близнюки…Все, як завжди. Сотні разів я бачив це вже злегка набридле видовище. Проте сьогодні головне авеню Запоріжжя дістало нову прикрасу, чим і розбавило гнітючу буденність. Дерева, що нещодавно були голі та погрозливо стирчали вздовж усього проспекту, тепер зеленим потоком простягалися удалечінь.

Росистое утро… Пенье соловья звучит все громче, я открываю глаза и не могу налюбоваться живописной природой у меня за окном. Всматриваюсь в эту прозрачную линзу и восхищаюсь весенней панорамой чарующих красок. Ослепительное солнце согревает своими тёплыми лучами всё живое вокруг. Белоснежные облака безмолвно плывут по необъятному небу. Прилетели птицы из далёких краёв и наполнили разогретый воздух тысячами оттенками свежих райских звуков. Их задушевную мелодию не может перебить даже шум машин и троллейбусов. Уставшие от зимней спячки деревья мало-помалу начинают расцветать. Они наконец-то освободятся от зимней холодной ноши и наденут праздничный весенний наряд.