Суспільство (472)
Кінець травня. За вікном – буяє зелень, квітують дерева... Вчора побачила, що вже розквітла груша, день перед тим – у саду за будинком білими кетягами вкрилася черемшина. А серед охайно підстриженої трави милують око різнобарвні тюльпани. Ловлю себе на думці, що я це все бачу, але не відчуваю.
Чого саме? Так, тут, у Таллінні, весна приходить набагато пізніше, аніж у Запоріжжі. В нас, напевно, вже й зав’язь на деревах наливається. Нікого не дивує +20 за Цельсієм. Куртки, чобітки і брюки всі змінили на літній одяг... А коли в нас косять траву, то весь мікрорайон наповнюється торохтінням косарок і пахощами свіжості... І коли дерева квітують – тонкий аромат навіть перемагає звичні запахи промислового міста.
«Хіба війна ще продовжується?» - спитала українську студентку Вільнюського університету її сусідка по гуртожитку. Навіть у дружній Литві, яка займає принципову політичну позицію й активно допомагає нашій країні, є люди, для котрих жорстокі бої, «прильоти» ракет по мирних містах, численні жертви – усього лише звичні рядки в новинах, які їх особисто не стосуються. Саме тому щопонеділка о 18.30 на майдані біля пам’ятника великому князю Гедеміну влаштовують мітинги на підтримку України.
«Тере» - перше, що почуєте, коли зустрінетеся з естонцем в аеропорту чи в магазині. Знайомі ви чи побачилися вперше в під’їзді будинку, вам неодмінно скажуть «тере» - «добрий день, здрастуйте, будьте здорові» по-нашому. Усміхнені, доброзичливі, уважні, без зайвої суєти розкажуть і вислухають, порадять і скерують до потрібної вам установи, підкажуть, як простіше вирішити ваші проблеми.
Пам’ятаєте, як весело ми торік святкували День вишиванки? Ніби райдуга спустилася на запорізький проспект Соборний, на вулиці Мелітополя, Бердянська, інших міст та сіл нашого краю... Але цього разу вишиту сорочку українці надягали 19 травня хіба що вдома чи на роботу. Зате у столиці Литви минулих вихідних влаштували свято з промовистою назвою «Вільнюшиванка».
