Культура (262)
Цього літа побачила світ нова збірка української поетеси Олени Ющук. Вірші – серед війни?! Коли ворожі ракети руйнують будинки – і палають книги на полицях. Коли тривога не тільки в душі – щодоби раз у раз за вікном завиває сирена. Коли все довшими стають списки загиблих, трохи схожі на віршовані рядки: кожне ім’я – з абзацу... Але ж недарма нова книга Олени Ющук називається «Здолаю перешкоди та загради!»
… Ворог намагається прорватися на криворізькому напрямку. Щодня - обстріли. А Олені здається: він цілить в її серце, адже Кривий Ріг – рідне місто поетеси.
У селі Нижнів на Прикарпатті зараз мешкає юна і вже знана в Україні джазова співачка – 14-річна Олена Герасимова з Волновахи. Дівчина прибула на Прикарпаття через російську агресію. Та попри вимушені поневіряння, Олена продовжує удосконалювати свої вокальні та музичні уміння, добре вчиться і мріє стати всесвітньо відомою. Про свою творчість та життєві перипетії джазова співачка разом зі своєю мамою розповіла нашій журналістці.
Насправді я не веду щоденник. Хоча іноді шкодую про це. Бо трапляються події, які просто необхідно закарбувати - щоб не загубити у коловороті буднів. Як от мої нинішні спогади про 8 і 9 травня.
Сторінка перша. Дух Піленая
Днів пам’яті та примирення в державному календарі Литви я не знайшла. Та все ж ці дати тут відзначають – покладаючи квіти до пам’ятників, а не влаштовуючи військові паради. За моїми спостереженнями, саме в дні перемоги над фашизмом у Вільнюсі стало особливо багато української символіки. Починаючи від прикрашеного жовто-блакитними полотнищами і такими ж клумбами Президентського палацу – до балконів у житлових будинках.
Давно колись жив собі чоловік Юрій — не багатий і не бідний, тихий і не кожному примітний. Не всякий міг його бачити, хоч всі про нього знали. Жив, як характерник - одинаком. В степу на хуторі товксь, але дорогу на той хутір не знав ніхто. Забажає Юрій — сам кому потрібно потрапить на очі, а не захоче — і так обійдеться.
Мало хто відав і про звички Юрієві: чим живе, із чого куліш варить, на що час витрачає. До наших днів тільки й дійшло, що хортів у нього багато було. Одні подейкували, що хорти — це Юрієві собаки, інші вовками їх називали. Траплялося, що тих хортів навіть за півнів визнавали.
