Культура (262)
Років десять тому назад я написала книгу «Легенды Хортицы», проілюстровану панорамними фотосвітлинами Бориса Петрова. В основу цього твору покладені давні легенди, які історики Яків Новицький та Дмитро Яворницький збирали в етнологічних експедиціях на Запоріжжі, розпитуючи сторічних козаків.
Ініціатором перекладу на українську мову цих поетичних казок був мій колега журналіст та поет Олександр Абліцов. Він і розпочав цю благородну роботу, але пішов в засвіти… світла йому пам’ять.
Давня казка
На краю Землі, де зустрічаються вода, вітер і земля, п’ятеро людей сиділи біля вогнища. Вдягнені у шерстяні плащі синього, темно-зеленого, кармінного, пісочного та коричневого кольорів. Хто то були чоловіки та жінки - розгледіти неможливо було: капюшони плащів приховали їх обличчя від очей людських.
Щільний туман укутав мис острову, немов ковдрою. Іскорки вогню здіймались у нічне небо. Людина у синьому плащі паличкою поворушила багаття. П’ятеро сиділи мовчки. Тиша. Пустка, але сповнена повнотою.
Еріка Аджайа - лінгвіст, філолог, з досвідом журналіста і редактора в друкованих ЗМІ та онлайн-платформах, перекладач, копірайтер. Она випускниця Школи молодого журналіста Запорізької обласної організацї Національної спілки журналістів України.
Свій творчий потік у матерію вона втілює у вигляді есе, казок, притч, віршів, статтей, інтерв'ю, замальовок, нарисів - в його унікальному змісті і стилі.
Вбачає за головне в літературі – це поштовх читача до пізнання своєї самобутності та справжності, що призводить до практичного, жвавого і душевного життя. А текст – це живе творіння!
Все тече, все міняється — сказав давньогрецький філософ. Сьогодні, як ніколи раніше, істина ця стала зримою для всіх нас. Докорінно змінюючи наш світ, відмовляючись від ідеалів тоталітарного суспільства, ми повертаємося до найглибиннішого – до свого коріння, до святого відчуття своєї землі, своєї Батьківщини. Бо саме це живить і робить сильною будь-яку націю, будь-який народ.
Тим більше зараз, коли війна прийшла у наш дім, принесла пекучий біль і втрати - ми ще довго будемо їх переживати – але водночас пробудила наші душі і серця. Ми все здолаємо і переможемо, і будемо щасливими на своїй землі. Бо стали мужніми і розумними, пізнали ціну найдорожчому і найсвятішому в житті, і знову ожили в наших серцях нетлінні почуття і спогади.
