Журналістика (75)
Нормальне життя
– Я жила нормальним життям у Бердянську і ще навчалася у старших класах, коли почалося велике вторгнення, школу закрили. Мої батьки хотіли віддати мене до російської школи в Бердянську, яка ще працювала. Потім я мала навчатися в російському університеті в Криму. Я цього не хотіла…
Тому у віці 17 років Чайка вирушила з окупованого Бердянська на українську територію. У мирний час подорож до Запоріжжя займала б чотири години, але тепер вона тривала шість днів.
Наразі Наталія працює журналісткою в РІА «Південь» у Запоріжжі, редакція якого переїхала з Мелітополя до вільної України. Вона також навчається в університеті. Живе в студентському гуртожитку.
Редакторка Світлана Залізецька ще не встигла переховатися в Запоріжжі, як росіяни викрали її батька в Мелітополі.
У коворкінг Івано-Франківського Центру журналістської солідарності вкотре завітав президент італійської волонтерської асоціації «Anteas Alessandria» Лучано Картолано разом зі своїми колегами. З початку повномасштабної війни це вже десята поїздка благодійників «Anteas Alessandria» в Україну, зокрема, й на Івано-Франківщину.
Івано-Франківський Центр журналістської солідарності розпочав серію інтерв’ю, об’єднаних у рубриці «Військові будні медійників Івано-Франківщини». Ми розповідаємо історії тих, хто ще вчора працював із камерою та мікрофоном, а нині боронить Україну зі зброєю в руках. Це історії про відданість, патріотизм і віру в майбутнє.
Своєю історією поділився Андрій Соломка, уродженець Рогатинщини, випускник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, журналіст, член НСЖУ, військовослужбовець 38-ої окремої бригади морської піхоти імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Його шлях – це історія про вибір, мужність та силу слова, яка не згасає навіть під вибухами.
Ми спілкувалися телефоном – Андрій нині несе службу на одному з найгарячіших напрямків Донецького фронту – Покровському. Звичайно, були певні хвилювання: щоби не зашкодити колезі, відволікаючи розмовою, адже це перше телефонне інтерв’ю, записане просто з фронту. Ми говорили понад годину. І за цей час, хоч на мить, війна ніби відступила.
У першій частині нашої розмови «Шлях у професію журналіста» говорили про те, як Андрій прийшов у журналістику, як працював над першими матеріалами і проєктами, що надихало професійно розвиватись, які виклики довелося долати в умовах повномасштабної війни. Друга частина інтерв’ю – «Військові будні: зі зброєю і словом». Назва говорить сама за себе. Йшлося про його добровільне рішення взяти до рук зброю, щоденні реалії морпіха та погляди у майбутнє.
Тож вашій увазі – перша частина інтерв’ю з журналістом і військовослужбовцем Андрієм Соломкою.
