З початку повномасштабного вторгнення російських окупантів на територію України чимало студентів і студенток вітчизняних закладів вищої освіти, в тому числі й івано-франківських, пішли добровільно захищати рідну землю від ворога. Нині ці юнаки та дівчата гідно боронять країну в складі підрозділів ЗСУ. Серед них – студентки спеціальності «Журналістика» Університету Короля Данила Марта Дем’янчук (Юрко) та Ксенія Морохова.Цього разу в нашому матеріалі мова піде про Марту Дем’янчук (Юрко).
Марта Дем’янчук (Юрко) на псевдо Стріла з 2020 року служить у Збройних Силах України, вона бойова медикиня 10-ї гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». За успішне виконання бойових завдань у червні 2023 року нагороджена Почесною відзнакою – нагрудним знаком «Золотий хрест» від Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного, в червні 2024-го отримала відзнаку Президента нашої держави «За оборону України».
«За професією – журналістка, за покликанням – бойова медикиня», – саме так можна сказати про Марту Дем’янчук (Юрко)
Восени 2020 року, на початку свого навчання в Університеті Короля Данила за спеціальністю «Журналістика», Марта вирішали вступити у військо. Підписала контракт зі Збройними Силами України. Вдалося приєднатися до розвідувальної роти бойовим медиком. Відтоді дівчина поєднала своє життя з війною. Попри нелегкі воєнні будні в зоні бойових дій, студентка не полишала навчання і наполегливо продовжувала здобувати фах журналіста. Вона щоразу, за першої ж можливості, долучалася онлайн до занять, виконувала творчі завдання, була на постійному контакті зі своїми викладачами. Марта, попри все, хотіла здобути омріяну професію. Варто зазначити, що ще до повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну, вона працювала у видавництві «Орієнтир», заснованому ветеранами АТО/ООС.
Днями Марта, перебуваючи на службі в донецькому напрямку, в онлайн-форматі успішно захистила дипломну роботу та здобула освітній ступінь бакалавра за спеціальністю «Журналістика». Її науковий проєкт стосувався воєнних конфліктів у медійному відображенні. В рідному університеті з нетерпінням чекають на захисницю, щоб вручити їй диплом.
«Будь-який початок має логічне завершення. Сьогодні студенти спеціальності «Журналістика» Університету Короля Данила успішно захистили підсумкові наукові проєкти. Для мене цей навчальний рік, і, зокрема захист, був особливим. Це – випускники, які завжди були поруч зі мною (майстер-класи для школярів, презентації спеціальності, перемоги в наукових проєктах, участь у конференціях; насправді, перелік нескінченний). Але це не все: серед них є такі, якими я горджуся понад усе – це Марта Юрко та Ксенія Морохова. Ці сміливі дівчата, які, не зважаючи на вік, страх, ризик, служать у ЗСУ. Марто, дякую за те, що обрала мене керівницею кваліфікаційної роботи, мені було легко працювати з Тобою! Дякую за довіру! Дякую за те, що ти є! Низький уклін і велика шана, вам – Марта Юрко і Ксенія Морохова! За вами майбутнє і перемога! Слава Україні!», – зі словами вдячності на адресу студенток-військовослужбовиць написала в своєму дописі у ФБ наукова керівниця Віра Качмар.
«Знову в строю. То вже, як другий дім. Страшно, але – цікаво», – написала Стріла в одному із дописів на своїй сторінці у ФБ
Ще з 17-ти років Марта Дем’янчук (Юрко) цікавилася тактичною медициною. Пройшла різні тематичні курси, тренінги. Їй подобалося здобувати нові знання. Згодом стала навчати інших. Незадовго до повномасштабного вторгнення вона провела цикл занять із надання допомоги в умовах бойових дій для мешканців Івано-Франківська. Періодично публікувала важливі поради в дописах на своій сторінці у ФБ.
«Друзі, якщо немає турнікета, застосуйте вже якусь хустку чи щось у цьому роді, але не мотузку, яка може призвести до пошкодження нерва, некрозу, що потягне за собою ампутацію. Матеріал має бути не менше 4 см, і не розтягуватись. Маю надію, всі серйозніше будуть ставитися до таких питань», – йдеться в одному із її дописів.
На війну Марта Дем’янчук (Юрко) перший раз потрапила ще в 2018 році, коли їй виповнилося 18-ть. Тоді вона поїхала на курси з тактичної медицини й через кілька місяців у складі добровольчого батальйону вирушила на стажування в Донецьку область. Маріупольський напрямок – Широкине, Павлопіль – місця, в які до повномасштабної війни дівчина час від часу їздила рятувати військових. Тут і здобула свій перший досвід бойової медикині.
2020 року Марта підписала контракт із ЗСУ. З початком повномасштабного вторгнення окупантів на територію нашої країни військовослужбовиця повернулась у стрій і постійно, в складі штурмового підрозділу, воює на Бахмутському напрямку на Донеччині. В липні 2022-го у бліндаж, в якому перебувала Марта, прилетів снаряд. Тоді бойова медикиня отримала черепно-мозкову травму, контузію та опіки дихальних шляхів.
«Відчуття страху, паніки залежить від групи, з якою ти є. З хлопцями, які злагоджено працювали (дехто ховав моє тіло від осколків), – нічого не страшно», – так про пережите тоді написала Марта на своїй сторінці у ФБ.
Після лікування захисниця повернулася на Бахмутський напрямок до свого штурмового підрозділу. Бойова медикиня зізнається, що їй доводиться виїжджати на бойові завдання за кількасот метрів від ворога. Найважчими для неї є дві речі: коли не вдається довезти пораненого бійця живим до стабілізаційного пункту та втрата побратимів. На пам’ять про останніх Стріла присвячує дописи на своїх сторінках у соцмережах.
«Знову настав тривожний час для нашого підрозділу. При виконанні завдання, загинули наші побратими – Професор та Мішель. Цей біль від їхньої втрати пробирає до кісток. Одна порожнеча… Вони обоє так любили життя! Кожен із них мав свої мрії, свої плани, і кожен із них був готовий віддати все заради спільної мети. І кожен мав право на це! Вони були більше, ніж просто співслужбовцями, вони були нашими братами, частиною нашої СІМʼЇ. І зараз, коли їх нестало, відчуваєш себе, наче розірваним на шматки. Хлопці, як нам буде вас не вистачати!» (Marta Demyanchuk; червень, 2024).
Підготувала Богдана Засідко
Івано-Франківський Центр журналістської солідарності
