Культура (262)
Було десь о пів на дев'яту вечора. За вікном, серед суцільної темряви, котру не розбавляли навіть вуличні ліхтарі, панувала гроза. Шум ливню, гуркіт грому та спалахи блискавки зливалися в єдину какофонічну картину. Вливалися в дратуючий зорово-звуковий хаос безкінечні надоїдливі вмовляння матері.
Не стоит судить о человеке лишь по его внешнему виду, ведь за простотой может таиться большое сердце и добрая душа. Ибо есть красивые невкусные конфеты…
«Его не вычерпать ложкой, и не засыпать песком, на нём не сделать дорожки, чтобы пройти пешком. Оно бескрайне, синее, и ветра его стерегут, а корабли красивые, по водной глади идут» как гласит детская загадка. Море обожают все, и взрослые, и дети. Как же можно провести летний отдых, не имея возможности слиться с природой: насладиться манящим морским пейзажем, дышать лёгким влажным воздухом, наблюдать за изворотливыми чайками, которые так юрко скользят по волнам, слушать очаровательный шум воды, после принятия солнечных и воздушных ванн охладить тело в сапфировом море…
Степан прокинувся від раптового пронизливого тікання, яке враз заповнило його маленьку кімнату. Розтуливши сонні повіки, хлопець вмить нервово підірвався з ліжка та простягнув руку до столу в спробі намацати дратуючий його будильник. Сьогодні вимкнути його навмання не вдалося, проте вдалося зачепити чашку та успішно її розбити. Посуд впав на підлогу та розлетівся на шматочки. Не тямлячи себе від злості, молодий чоловік звернув свій погляд на стіл та буквально вдавив кнопку телефону в його корпус. Нарешті з'явилася така бажана для вух тиша. Хлопець подивився на екран мобільного й втомлено зітхнув.
С чем бы сравнить себя, чтобы точнее понять сущность, состав эфира, наполняющего, истощающего содержание моей книги? С языком какого-либо народа? Почему нет? Меня носили бы в огромном количестве ртов: беззубых, благовонных, злословных, сладкоречивых, пустословных… Мною сплетничали бы, перемывали кости, копались в грязном белье, ругались последними словами… Одним словом – изгалялись.
