Фламінго на папері

Rate this item
(3 votes)

Гримить письменницьке перо. Думки, немов птахи. Рожеві фламінго. 

Тріпочуться. Курличуть. Злітають. До сонця. Вище й вище.

Папір лежить самотній. Втомлений від одинокості буття. Один. Нікчемний. Мов непотрібне брудне шмаття. Хворе тіло, що повільно гниє. Бідолашний. 

Де ж те перо, що мусить врятувати? Вилікувати. Підтримати. 

Де те чорнило, що може одягти тебе у гарне вбрання, дизайнером якого є сама фантазія?

Наталія Гордибакіна

Read 1573 times Last modified on П'ятниця, 08 серпня 2014 12:29