Цвіт абрикосового дерева. Маленькі квіточки, котрі розпускаються навесні та водночас милують і сліплять людське око. Абсолютність білого кольору дивує: складається враження, що під час весняної приємної теплоти знову потрапляєш у зимову пору - сформовані пуп'янки нагадують сніжинки, котрі левітують у повітрі, над землею. І кожна квітка-сніжинка унікальна за своєю формою, розмірами, насиченістю білим та рожевим кольорами. Неможливо знайти однакові суцвіття, всі вони відмінні одне від одного, чим і зачаровують, створюючи атмосферу істинної неповторності.Незабутні абрикосові садки ваблять до себе цнотливою красою весни під акомпанемент заспокійливого гудіння бджіл.
Людство. Мільярди людей, котрі живуть на планеті Земля. Істоти з неймовірним розумом та невичерпними можливостями, котрі змогли вижити в еру пекельного холоду Льодовикового періоду. Сфери людської діяльності не знають меж: ніяке безкінечне поле не зрівняється з площею нашої уяви, продукти якої обов'язково перетворяться на реальність у майбутньому. Проте чи всі ми є неповторними володарями якихось індивідуальних талантів? Чи дійсно ми відрізняємось? Чи існує в реальності "сіра маса", котра живе як ресурсний придаток до "особливо обдарованих" - кола геніїв, відповідальних за всесвітній прогрес?
Говорять: "Талант не проп'єш". Проте що таке талант взагалі? «Вікіпедія» говорить, що це високий рівень обдарованості. Але обдарованості ким? Богом? Природою? Чи дійсно геніями народжуються, а не стають?
Є така група презирливих людей, котрі безперечно вважають себе "особливими". "Особливими" в плані розвитку: "обрані" вважають, що саме вони йдуть вперед, а "всі інші" стоять на місці, що саме вони створені природою для чогось важливого, а "всі інші" звичайні простаки, що саме навколо них обертається Земля, а "всі інші" живуть несвідомим безглуздим життям. "Неповторні" розцінюють геніальність, як генетично закодовану, і знаходять підтвердження цій теорії навіть у найменших подробицях: у зовнішності, формуванні неординарних питань та навіть у тому, що вони пишуть лівою рукою! І це, безумовно, ознака геніальності, адже людей, пишучих лівою рукою, менше ніж тих, хто користується в письмі правою. Коротше кажучи, є ті, кому пощастило, і є невдахи - їх переважна більшість. Чи дійсно це так?
Брехня! Цілковите безумство. Всі ці самовпевнені розповіді про "особливість" втрачають логіку від аксіоми, яка звучить так: "великий талант потребує кропіткої роботи над собою". Неможливо бути "особливим" і нічого при цьому не робити. Саме поняття "неповторності здібностей" - воно вимагає від себе великих подвигів. Щоб дійсно досягти чогось особливого, новаторського та довершеного потрібно дуже довго працювати. Генії мистецтва та науки, як от Бетховен або Ейнштейн - вони довго йшли назустріч успіху, довго думали та практикувались, довго експериментували, робили нескінченну кількість спроб. І тільки після цього тернистого шляху ставали дійсними «профі» у своїх галузях.
Отже, ми прийшли до висновку, що талант криється точно не в хромосомах, а "особливі" - всього лишень купка снобічних пафосних базік. Тоді в чому ж справа? Чому на світі існують ті, хто дійсно чогось досягають, разом із тими, хто скаржиться на відсутність таланту?
Підозрюю, справа у пропаганді "вродженої особливості". Мізки людей настільки задурені телебаченням, що вони прийшли до висновку: все цікаве відбувається тільки зі знаменитостями з екрану, а їм просто не пощастило народитися "простими як п'ять копійок". Ще одна гарячкова нісенітниця.
Одного разу на уроці хімії вчитель, якого я ніколи не любив, сказав: "Хто хоче, той вчиться, а хто не хоче - не вчиться". В контексті це прозвучало безглуздо та зовсім ні до чого, проте, прийшовши додому, я почав роздумувати над цією фразою. Трішки підігнав її під загальні стандарти життя, й вийшло ось що: "Думки матеріальні". Сенс цього висловлювання насправді значно глибший за якийсь екстрасенсорний.
Справа в тому, що наявність таланту, насправді, залежить від нас і починається все в нашому "качані капусти", який - о диво! - можна застосувати з користю. Головне - добре захотіти, і тоді можна досягти чого завгодно, будь-яка вершина стане доступною для сходження. Матеріальність бажання вимірюється у його відтворенні в реальному житті.
Ніколи не треба втрачати надію. Не можна здаватися тільки через те, що у вас тимчасові труднощі або невдачі. Життя - така штука, що все може змінитись в будь-яку мить. Справа не в якійсь уявній удачі, а саме в часі. Стримані завжди досягнуть успіху - питання тільки коли саме, а це для них зовсім не проблема.
Тож у всіх людей є шанс стати особливими - тим білосніжним цвітом, який надовго залишається в пам'яті, незважаючи на короткий період існування. Так, дуже короткий! Поспішайте, цінуйте свій час, адже він промайне непомітно, і це, напевно, єдина річ, яку не можна повернути силою думки.
Голод визначає людську природу. Людські інстинкти неможливо ігнорувати: голодна людина піде навіть на злочин заради їжі. У нас є вибір: шукати їжу тільки матеріальну чи йти далі, у пошуках ментальної просвіти та єднання з енергією космосу.
То як, ви достатньо голодні, щоб стати геніями?
Андрій Ненадов
