Сміємось, отже, переможемо!

http://jerait.com

У Центрі журналістської солідарності  лауреати Всеукраїнської літературно-мистецької премії «В ім’я добра» імені Степана Олійника  провели гумористичний захід «Перше квітня – брехня всесвітня». Модератором дійства став член Національних спілок журналістів і письменників України Пилип Юрик. Він зазначив, що  з 2014 року багато людей його питають: «Там – фронт, війна, а ви тут смієтеся й веселите публіку». Таким людям він відповідає словами габровців: «Світ не загинув лише тому, що він сміявся!» Тому й Україна, яка нині сміється в обличчя своїм ворогам, житиме, перемагатиме й переможе!

Пилип Юрик та Микола Білокопитов   були серед запорізьких митців, які 1 березня 1995 року за ініціативою Петра Ребра  створили ЗАГС  - Запорізьку асоціацію гумористів і сатириків «Весела Січ». До 2019 року «Весела Січ» дала десятки безплатних концертів у Запоріжжі та області.

В гості до  медійників цього дня завітали і  представники  товариства «Просвіта» на чолі з секретарем Анатолієм Ажажею.

Традиційно саме в ці дні делегація запорізьких лауреатів до початку війни відбувала на малу батьківщину відомого українського письменника й журналіста Степана Олійника - на Одещину, де брала участь у Міжрегіональному літературно-мистецькому фестивалі «Степанова весна». Степан Іванович неодноразово бував у Запорізькому краї, брав участь у «Поетичному травні», семінарі молодих літераторів, виступав не лише перед запоріжцями, а й перед селянами.

Журналістка Віра Юрик розповіла присутнім, що першим лауреатом премії імені Степана Олійника 1994 року в номінації «Письменники» став патріарх запорізького гумору Петро Ребро. Уперше Петро Павлович познайомився із творами Степана Олійника ще в школі, тоді він читав зі сцени сільського клубу в рідному селі Білоцерківка його гуморески, особливо полюбляв твір «Дівчина». За словами Петра Ребра, знаменитий поет охоче приїздив до Запоріжжя. Він любив наше місто, пишався його історією, поважав робітництво. Не випадково Запоріжжя згадується в першому ж рядку одного з віршів поета «Дніпро», в якому він оспівує «жар-птицю» Дніпрогесу. Схвильованим поетичним словом відгукувався митець на трудовий подвиг запорізьких металургів. Тепло вітав олімпійський рекорд Леоніда Жаботинського. Немає сумніву, що наші земляки стали прототипами й деяких антигероїв його сатиричних творів. 

2007 року в Одеському драмтеатрі імені Василя Василька премію імені Степана Олійника за збірку гумору й сатири «Сповідь вовкодава. Вибране» отримав письменник Пилип Юрик. Відзнаку вручив голова журі, письменник Петро Осадчук. Під час нинішнього гумористичного заходу перед колегами Пилип виконав гумореску Степана Олійника «Синок-математик», відтак – свої сатиричні мініатюри на злобу дня. Більшість із них присвячені керівникам сусідньої держави, які ведуть загарбницьку війну проти України. Прозвучали в аудіозапису жартівливі пісні на вірші Пилипа Юрика «Невістчині ридання» у виконанні авторки музики, членкині НСПУ Ольги Ліщук та «Козацька дозвільна» на музику Юрія Івченка у виконанні хору «Запорозькі козаки».

Із 2002 року у «Положення про літературну премію імені Степана Олійника» внесли зміни: її почали також присуджувати представникам ЗМІ за вагомий внесок у висвітлення заходів, пов’язаних із Олійниківськими читаннями та розвитком літературно-гумористичного жанру. 2013 року Всеукраїнську премію імені Степана Олійника «В ім’я добра» в номінації «Журналістика» отримала членкиня НСЖУ Віра Юрик за репортажі з Міжрегіонального фестивалю гумору й сатири «Степанова весна», починаючи з 2008 року та зарисовки про учасників фестивалю й інтерв’ю з ними в різних виданнях. Диплом і премію Вірі вручили голова Благодійного фонду Степана Олійника, голова Миколаївської райдержадміністрації Одеської області Олександр Чорний і дочка поета-сатирика Леся Олійник.

У 2017 році в Левадівці за книжку «Чортзнащо наснилося мені» диплом лауреата Всеукраїнської літературно-мистецької премії «В ім'я добра» імені Степана Олійника письменнику та журналісту Миколі Білокопитову вручила Леся Олійник .  Цього разу з журналістами- переселенцями Микола Білокопитов поділився зі своїми веселими бувальщинами, яких у нього назбиралося чимало (видав їх уже кілька збірок).

Свої бувальщини розказали також учасники гумористичного заходу – Іван Кушніренко з Гуляйполя, Антоніна Букреєва з Якимівки, Микола Бордюжа із Бельмака, Тамара Курочкіна з Оріхова. «Чудова зустріч, - каже вона, - ми дійсно відпочили душею, психологічно розгрузилися, поліпшити настрій. Це дуже важливо для нас, переселенців з окупованих територій, бо приходиться постійно жити в умовах стресу, неминуче в прифронтовому місті. Дякуючи колегам, професійним гумористам, ми багато цікавого дізналися  про життя і творчість відомого в усьому світі сатирика Степана Олійника, який є для українців взірцем великої любові до Батьківщини».

До відома: Микола Білокопитов - поет-гуморист, член Національних спілок журналістів і письменників України, лауреат всеукраїнських літературних премій імені Остапа Вишні, Степана Руданського, Василя Юхимовича, Степана Олійника, обласної – імені Петра Ребра, багаторазовий лауреат конкурсу «Весела Січ», лауреат газети «Веселі вісті». Відредагував сотні творів запорізьких письменників. Свого часу працював у газетах «Комсомолець Запоріжжя», «Запорізька правда» й «Запорозька Січ» - писав тут фейлетони, гуморески, байки. Видав 17 книжок. 

Пилип Юрик - лауреат премії журналу «Перець» та Міністерства культури України «Автора! Автора!», обласних конкурсів «Весела Січ» і Всеукраїнських літературних премій імені Степана Руданського, Степана Олійника, Василя Юхимовича, Леоніда Глібова, Петра Гулака-Артемовського, а також обласної літературно-мистецької премії імені Петра Ребра. Нагороджений Почесною ювілейною медаллю НСПУ на честь 30-річчя Національної спілки письменників України. Працював на обласному радіо, в газетах «Запорозька Січ» та «Запорізька правда». Лауреат обласної журналістської премії імені Андрія Клюненка. Нагороджений Золотою медаллю української журналістики. Почесний журналіст України. Член Національних спілок журналістів і письменників України. Автор 14 книжок.

Віра Середа, фото Дар’ї Зирянової

http://jerait.com