Голос України – в Чехії
- Деталі
- Категорія: Останні новини
Де ти? Як справи? Чим допомогти? – питання, які найчастіше багато з нас отримують цього року. Цікавляться друзі: близькі, далекі і навіть ті, хто загубився з роками. Тисячі медійників з різних причин переїхали за кордон, деяким вдалося підшукати собі роботу по професії. Про те, як знайшла себе відома запорізька радіожурналістка Наталья Агаркова в Чехії, ми почуємо з перших вуст:
Наталя Агаркова — «журналістка та медіаменеджерка з багаторічним досвідом. Очолювала запорізьку ТРК «Великий Луг» з 2007 по 2021 роки. Працювала над проектами НАМ, співпрацювала з Фондом Thomson Reuters в програмі Підтримки незалежних медіа в країнах Східного партнерства у сфері розбудови редакційної та бізнесстратегій.
- Кілька важливих моментів від нашої команди ProUkrainu.Cz.
1 квітня 2022 в Чехії ми започаткували медіа, яке зараз є найбільшим україномовним в ЧР. Щира подяка за підтримку чеським колегам з Czech News Center і особливо Emmoke Mirakl, яка повірила, що українське ЗМІ - важливе. Тепер ми - голос України в Чехії!
Велика подяка також чеським колегам з Blesk.cz, які запропонували місце у будівлі Чеського Центру новин (CNC – Czech News Center), надрукували листівки про наш проект аби розповсюдити в місцях, де українці проходили оформлення візи тимчасового захисту. Так з’явились перші читачі і мій чеський номер запрацював, як «гаряча лінія». Незважаючи на те, що номер був позначений у листівці як редакційний, українці просили допомоги знайти державну установу Чехії за певною адресою, знайти дитячий садок, школу або викликати швидку. І це зрозуміло, бо в екстремальній ситуації без знання чеської відчуваєш розпач і шукаєш допомоги будь-де, де з тобою можуть говорити рідною мовою.
- До війни дізнатись щось українською в Чехії було складно, хіба що на сайті посольства та у закритих групах. Українці, які давно мешкали в Чехії, споживали інформацію з російськомовних сайтів і отримували ворожий наратив, - каже Олександра Симочко.
- Українці звикли «тут і зараз». Тому найважче у комунікації з аудиторією дати раду неймовірній кількості запитань від читачів. Іноді необхідна консультація з профільними фахівцями. Тобто треба деякий час, щоб дізнатися відповідь на поставлене питання. А люди хочуть (а іноді вимагають) тут і зараз, - розповідає Яніна Бондаренко.
- Найважче і найважливіше працювати з фідбеком. Наприклад, нашу інформацію з Facebook люди споживають «тихо». Людина прийшла, почитала, новину отримала - і під постом десяток лайків. В той же час ми бачимо, що з тисячі підписників третина — близько 300 користувачів — переходили за лінком, потім залишилися, ще щось читали. Але це все за лаштунками. А от коли щось не сподобалося - людина обов’язково лишить негативну реакцію, - констатує Юлія Кяшко.
- Важливі наступні теми і постійне підвищення якості контенту. Життя наших громадян в Чехії відрізняється від того, як ми живемо в Україні. Біженці жаліються, що все не так: якість обслуговування, доступ до лікарень. Ми можемо показати, як організувати побут аби легко адаптуватися. І це велика частина нашого майбутнього контенту: що українцям робити далі, - вважає бренд-менеджер Павло Никірка.
В редакції працюють інші талановиті і дуже навантажені люди: Олекса Ливинский, Маргарита Голобродская, Мар’яна Скрипник, Алла Кравец, Анастасия Агаркова. Всі вони – єдина команда, яка створює бренд ProUkrainu. Cz. Результат вражає – сто тисяч читачів та мільйон переглядів за півроку! Таким чином, український стартап у Чехії став найбільшим україномовним медіа.
Окрема частина ProUkrainu — історії людей. Проєкт ми розпочали ще до появи порталу. Я записувала відео біженців, яких зустрічала, намагалась документувати розповіді про жахливі події, які довелось пережити людям. До речі, саме життєві історії викликають найбільш емоційні реакції читачів, запам’ятовуються, спонукають реагувати в соцмережах і поширювати матеріали.
До речі, соцмережі — це додаткові майданчики для комунікації з тими, хто нас читає, можливість отримати фідбек.
Аудиторія нашого ресурсу має відмінність. Якщо зазвичай контент орієнтовано за віком, географічною приналежністю або інтересами, в цьому випадку — за ситуацією, в якій опинились люди. Тому нас читають від Чехії – до далекої Індонезії. Цікаво, що українці, які повертаються додому, продовжують нас читати.
Давайте побажаємо нашим колегам успіху у такій важливій справі для своїх земляків!
