Пам’ять про героїв – нетлінна
- Деталі
- Категорія: Останні новини
У Запорізькому Центрі журналістської солідарности НСЖУ відбулася зустріч журналістів-переселенців та представників місцевих мас-медіа з головою асоціації пошукових загонів області, ветераном АТО, а нині – бійцем Запорізького загону тероборони Володимиром Смердовим.
Обговорювали важливу і завжди хвилюючу тему – збереження пам’яті про героїв, які загинули в боротьбу за свободу України. Це набуває особливого значення нині, коли триває жорстока війна з російськими загарбниками. Жодне ім’я героїв не маємо права забути, жодної безіменної могили не має бути на українській землі.
- На жаль, Друга світова війна залишила по собі дуже багато невідомих солдатів і втрачених місць поховання. А загиблі воїни, мають право на нашу пам’ять і повагу, бо у всі часи вони йшли у бій не за політиків, не за чиїсь криваві інтереси, а і за свою рідну землю, - зазначив Володимир Смердов. Саме цим ми і керувалися завжди, коли вели важкі пошукові роботи і повертали із забуття загиблих воїнів.
З початку 2000-х років пошуковці знайшли і перепоховали тільки в нашій області більше 10 тисяч радянських і німецьких воїнів Другої світової війни. Наших воїнів нарешті похоронили по-людськи. Багато хто, завдяки пошуковцям, віднайшов могилу свого діда, батька, брата, приїжджали з усіх куточків колишнього СРСР, аби бути присутніми на урочистому похованні невинно убієнних родичів. Загиблих німецьких вояків передали в Німеччину.
Радянська влада була кривавим динозавром, для якого людські жертви не мали жодного значення. Найчастіше визволяли від фашистів місто чи село, і тут же польові військкомати призивали молодь і, навіть не одягнувши у військові однострої, гнали в бій. Після того з тисяч живими залишались одиниці. – зазначив пан Володимир.
- Саме так було й на лінії «Вотан», яка простягалася в Токмацькому й Мелітопольському районах нашої області уздовж річки Молочної на 140 кілометрів. Німецька оборона була на високому правому березі. Аби добратися до верхів’я схилу, треба було піднятися вгору з пів кілометра. І йшли необстріляні хлопці й дівчата в лобову атаку. А позаду їх підганяли загороджувальні загони енкаведистів. Таким чином, тут полягли майже 700 тисяч радянський воїнів. І багатьох із них тоді не поховали по-людськи.
Пан Володимир упевнений, що не можна ставити знак рівності між московським керівництвом (Сталіна та його оточення) з солдатами та офіцерами радянської армії. Адже бійці визволяли рідну землю від фашистського звіра, а маршали й генерали були в своїй більшості такими ж нелюдами, як і Гітлер та Сталін. Тому, глибоко переконаний Володимир, пам’ятники радянським воїнам потрібно зберегти, не зносити їх. Бо солдати не винні, що їх використали кремляді як гарматне м'ясо.
Порівняв Володимир Смердов Другу світову з нинішньою, російсько-українською, що триває з 2014 року. Як і в сорокових роках минулого століття, кремлівські розбійники не шкодують і тепер життя ні своїх, російських, ні, тим паче, українських військових. Посилають сотні тисяч людей в Україну на вірну смерть. А ті несуть нещастя, нелюдські тортури й поневіряння мирним жителям України. І все це заради ідіотських ідей та амбіцій Путіна і його поплічників.
На запитання, чи після нашої Перемоги буде багато незнайдених загиблих солдат і офіцерів Української армії, пошуковець відповів, що сподівається на краще, але такі люди, звичайно ж, будуть. Скажімо, ніхто зараз ще не знає справжньої кількості убитих у Маріуполі. Причому, орки замітають свої злочинні сліди, спалюючи тіла мирних жителів, заливають їх бетоном. Тому невідомо, скільки могил цивільних мешканців та поховань воїнів знайдуть потім пошуковці. Але зазначає, що обов’язково будуть шукати і повертати імена українських героїв людям і історії.
Сам досвідчений воїн, Володимир Смердов не сумнівається ні на мить у Перемозі Збройних сил України. Але й розуміє, що дістанеться вона нам дорогою ціною. Адже оприлюднена Генштабом кількість загиблих наших бійців уже перевищує дев’ять тисяч. Звісно, що будуть також і ті, хто пропав безвісті, кого доведеться розшукувати.
Степан Січовий
Фото Сергія Біжка
