Як журналісти тримають інформаційний фронт
- Деталі
- Категорія: Останні новини
У Запорізькому центрі журналістської солідарності Національної спілки журналістів України відбувся он-лайн круглий стіл на тему «Регіональна журналістика під час війни. Відповіді на виклики, проблеми, перспективи». Участь в обговоренні актуальної нині теми взяли журналісти-переселенці, регіональні медійники та студенти і викладачі факультету журналістики Запорізького Національного університету. Власне, на них найперше і був орієнтований захід.
Основними майданчиками обговорення стали - Центр журналістської солідарності НСЖУ та факультет журналістики ЗНУ. Однак, оскільки захід проходив в режимі он-лайн, долучитися до обговорення змогли спікери і журналісти з інших міст України.
Модерувала захід співкоординаторка Центру журналістської солідарності НСЖУ, відповідальний секретар ЗОО НСЖУ Валентина Манжура. Засідання круглого столу відкрила голова Запорізької обласної організації НСЖУ, заслужений журналіст України Наталія Кузьменко, співкоординаторка Центру.
Одним із актуальних питань, яке обговорили учасники – технічна неможливість підготовки оперативної та правдивої інформації на окупованих територіях. Через дії військових, ворожі обстріли, відсутність зв’язку та енергопостачання усі регіональні видання, телеканали та інформаційні сайти були змушені припинити свою діяльність, або кардинально змінювати вектор роботи задля правдивих новин про війну.
І тут регіональні журналісти проявляли і небачену самовідданість, і професійну майстерність, часто по ходу вчилися працювати в незвичних для себе діджитал-форматах, бо людям, особливо на окупованих територіях, інформація потрібна, як повітря. Їм треба знати, чим живе Україна, як воює, чи не забули про них, адже саме в цьому намагалися їх переконувати російські окупанти. Але наші журналісти, тримаючи інформаційний фронт, доносили до них правдиву інформацію, повертали їм надію, впевненість і віру в перемогу.
Саме про це розповідали колегам і молодим журналістам у своїх виступах спікери засідання - головний редактор газети «Запорізька правда» Наталія Зворигіна, яка вже під час війни змогла, окрім звичної газетної справи, оволодіти ще кількома форматами подання інформації, президент Маріупольської телекомпанії Микола Осиченко, який з групою журналістів майже місяць тримався і працював у фронтовому місті, під обстрілами, практично без зв’язку доносив до земляків правду про війну. Перестало працювати телебачення, він виходив в Інтернет. Починалися перебої із зв’язком – забирався на верхні поверхи будинків – ловив сигнал… Нині він з групою телевізійників живе і працює у Запоріжжі і збирає свідчення земляків, яким удалося втекти з розгромленного міста, для телеепопеї про війну.
Про переформатування роботи в умовах війни розповіла головний редактор газети «Трудова слава» Світлана Карпенко з прифронтового містечка Оріхів, яке окупанти обстрілюють по 14 годин на добу. Випускати газету немає можливості, але і залишати людей без інформації не можна. Світлана веде газетну сторінку у Фейсбуці і одержує за свою роботу багато відгуків і слів подяки від земляків. Схожий досвід роботи мають і журналісти одноіменної газети – «Трудова слава» з Новотроїцького району Херсонської області. Деякими його аспектами поділилася з колегами журналістка Ольга Філь, яка переїхала до Запоріжжя.
До обговорення підключилася відома мелітопольська медійниця Світлана Залізецька. Під шаленим тиском окупантів (вони навіть викрали її батька, щоб змусити журналістку замовчати) вона закрила популярний в місті сайт, але в Запоріжжі відкрила інший і продовжує розповідати про події в окупованому місті, залишаючись для мелітопольців, по суті, єдиним джерелом об’єктивної інформації.
Всі ці журналісти реально ризикували своїм життям, бо першими потрапляли під каток репресій ворога, який, прекрасно розумів силу об’єктивного журналістського слова і застосовував проти журналістів шантаж, тиск, були й випадки приводів в комендатуру, викрадення. Вибиралися наші колеги звідти з величезним ризиком. Але тільки-но опинившись на українській території, знову починали свою професійну роботу.
Нелегко дається інформаційне забезпечення і тим ЗМІ, які працюють на підконтрольній Україні території. Немає коштів – знаходять і домагаються грантів, шукають благодійників. Так повернулося до своїх слухачів як грантовий проект віжн-радіо «На дотик», яке на круглому столі представляла секретар НСЖУ, радіожурналістка Людмила Долженко. Так працює нині і газета «МИГ» - одна з найпопулярніших в Запоріжжі. Коли вдається знайти грант, газета виходить друком. Також газетярам вдалося підтримати свій сайт, завдяки одному зі спонсорських недійних проектів, і значно збільшити кількість читачів. Про досвід пошуку грантів і роботу сайту, проблеми, які виникають, та їх вирішення розповів директор, головний редактор газети «МИГ», заслужений журналіст України Геннадій Дерибас.
Непросто було організувати роботу у воєнний час і деяким популярним відомчим газетам. Зокрема, виданню «Ситуація» Головного управління ДСНС у Запорізькій області. Доводилось теж опанувати діджитал-формати, бо треба доносити до людей інформацію про правила безпеки в різних випадках, які виникають під час війни. Нині черговий номер газети вийшов друком. Його презентувала на круглому столі спеціаліст прес-служби відомства Тетяна Гарькава.
До засідання круглого столу долучився також секретар НСЖУ, головний редактор газети «Обрії Ізюмщини» Костянтин Григоренко. Зовсім недавно ВСУ звільнило героїчне місто Ізюм від рашистських окупантів. Ще не всі мешканці повернулися до міста, бо це поки що небезпечно. А колектив редакції, вже встиг зібрати матеріали і випустити перший номер післявоєнної газети «Обрії Ізюмщини». Надрукували наклад в Харкові.
Учасників круглого столу цікавило питання, звідки редактор взяв кошти на видання. І він розповів, що газета завжди мала певний запас міцності, він постійно цим опікувався. І на перших порах це допомогло не тільки вистояти газеті, але й вивезти журналістів, та ще й виплатити людям зарплату по вересень включно. А весь час в евакуації Костянтин Григоренко шукав гранти, працював з благодійниками – тож перший номер газети – це тільки початок.
- Безумовно, потрібна нашим медіа і підтримка держави, і нормальні закони, але дуже багато залежить від самих керівників ЗМІ та журналістів, - підкреслив секретар НСЖУ Костянтин Григоренко.
Дискусія набула нового забарвлення, коли до неї включилися викладачі і студенти – майбутні журналісти. А це одразу більше 20 голосів безпосередніх учасників круглого столу і тих, хто просто слухав та робив висновки. Майбутнім «акулам пера, відеокамери та мікрофону» було цікаво все – як організовували ЗМІ свою роботу під час війни та окупації, як будують свою роботу нині. Разом з викладачами вони дійшли думки, що, власне і сам процес навчання на факультеті повинен зазнати трансформації, щоб молоді журналісти були готові до сучасних викликів.
Зокрема, Артем Ліфінцев, підкреслив:
- Мені було дуже цікаво почути, як працювали у фронтовому місті маріупольські журналісти. Я не знав цього раніше. Оце ж і є самовідданість і вірність професії в найвищому змісті цих слів. Вони не могли собі дозволити відсиджуватися в укритті, бо людям потрібне було їхнє слово, правдива інформація. По суті, журналісти були на війні. І тут нам всім треба замислитися над великою відповідальністю нашої професії. Щоб ми могли бути її гідними. Взагалі, для мене на круглому столі було все цікаво – це і досвід, і нова інформація, і серйозний привід замислитися над тим, наскільки ми, майбутні журналісти, готові відповідати на виклики життя в різних ситуаціях.
Своїми враженнями від участі у круглому столі поділилася і студентка четвертого курсу факультету журналістики Ліза Міщенюк.
- Захід був надзвичайно цікавий і корисний. Ми вдячні Центру журналістської солідарності НСЖУ за те, що вони його організували на такому високому професійному рівні і за те, що запросили нас до участі. Бо для нас, хто зовсім скоро поповнить журналістські лави, досвід роботи старших колег в умовах війни, окупації, постійних надзвичайних ситуацій просто безцінний. Це те, до чого ми не були готові. І тепер, завдяки цьому круглому столу, маємо доволі цілісне уявлення про цей небезпечний бік нашої професії. Ми говорили з однокурсниками в ході проведення заходу, що зробили для себе, окрім всього іншого, один важливий висновок: щоб газети чи теле-радіо могли відповідати на виклики суспільства, журналісти не можуть дозволити собі бути, образно кажучи, «вузькими» спеціалістами: мовляв, я газетяр чи телевізійник, чи радійник… Ми повинні опановувати всі можливі форми донесення інформації до суспільства, включаючи найсучасніші діджитал-технології. А ще - бути і журналістами, і менеджерами, і маркетологами і фінансистами водночас.
Активну участь у засіданні круглого столу: «Регіональна журналістика під час війни. Відповіді на виклики, проблеми, перспективи», брали і викладачі факультету журналістики. Доцент Олена Усманова, зокрема, відзначила:
- Я викладаю курс «Газетна та видавнича справа». І сьогодні почула багато цікавого і корисного для себе. Обов’язково використаю у своїх лекціях для студентів досвід роботи під час війни газети «Обрії Ізюмщини», газет «МИГ», «Запорізька правда», «Трудова слава». Це – жива журналістика, яка розвивається, удосконалюється, яка вимагає того ж від всіх, хто наважився нею займатися. Її потрібно вивчати, щоб гідно відповідати на виклики часу.
Мої колеги-телевізійники в захваті від розповіді Миколи Осиченка, керівника телеканалу і викладача факультету журналістики у Маріуполі. Його досвід теж знайде висвітлення в наших лекціях. Тобто, захід був надзвичайно цікавий і корисний. Ми вдячні Центру журналістської солідарності НСЖУ за його організацію. Ми вдячні НСЖУ за послідовну підтримку журналістів, відстоювання їх інтересів і за постійну увагу до журналістської молоді.
Валентина Бистрова
