Поради журналістам на війні
- Деталі
- Категорія: Останні новини
З першого дня війни член нашої журналістської організації Олександр Павлов став фронтовим кореспондентом. Він працює разом із зарубіжними колегами і для іноземних видань. Окрім виконання журналістських обов’язків, вій ще й перекладач, а подекуди і гід (якщо до військових умов це слово підходить). Додамо, що з бронежилетом і фронтовою аптечкою Олександру допомогла обласна спілка, завдяки міжнародній підтримці НСЖУ.
Досвід, фронтове загартування забезпечують Олександру право дати колегам поради. І доволі слушні. Сподіваємося, він розповість про свою роботу всім українським колегам на онлайн-тренінгу, який Центр солідарності журналістів, що відкрився нещодавно при Запорізькій обласній журналістській організації, планує провести наступного тижня. А поки що – короткі поради колегам від Олександра Павлова.
Правила роботи журналістів на фронті:
Повернувся із Донбасу. Переконався знову, що ЦЕ працює. Не нав'язую, але хочу поділитись. Може мій досвід комусь із колег знадобиться.
Перше правило не нове. Роби, що маєш, і будь, що буде.
Військова журналістка – це робота. Роби її професійно.
Війна нічого спільного немає з романтикою. Це кров, сльози, жорстокість. Звикнути до цього не можна. Навчіться бути частиною цієї реальності.
Допомагайте, чим можете. Допомогти військовим відремонтувати машину, що застрягла на узбіччі. Купити їжу та воду для біженців. Поділитись з колегами потрібними контактами. Це нескладно. Але обов'язково повернеться до тебе.
Будь ввічливим. Ввічливим без улесливості. Зберігай спокій та самовладання. У більшості випадків на війні саме ти сам приймаєш рішення, від яких інколи залежить твоє життя.
Твоя робота дуже важлива. Світ має знати правду. Пам'ятай свою відповідальність за кожне слово.
Усміхайся. Будь привітний. Іноді твоя посмішка це те, на що чекають бійці на передовій або люди в черзі на евакуацію.
Не нехтуй засобами індивідуального захисту. Бронежилет та каска важкі та незручні. І це війна артилерій та ракетних атак, де всі ці штуки здаються марними. Але є невеликий шанс вціліти, якщо «прилетять» уламки, або шалена куля.
Обростай зв'язками. Спілкуйся, якщо навіть спочатку це здається клопітким і марним. Четвертого разу я приїжджав, наприклад, до Харкова, як до добре знайомого міста.
Дотримуйся писаних правил і установок. Серед військових чиновників, які їх встановили, є мудрі люди. Та й спокійніше.
Ніколи не лізь на рожон. Твоя зброя – не автомат, а ручка, фотовідеокамера, диктофон. Але вона не менш важлива.
Думай про майбутнє. Воно прекрасне і дивовижне… Працюй на нього і бережи себе!
Олександр Павлов
