Волонтери знов збираються в дорогу
- Деталі
- Категорія: Останні новини
Після кількох поїздок на Київщину, Житомирщину, Черкащину, які зазнали жахів рашистського вторгнення, щойно повернулася з першого рейду на передову волонтерська група церкви «Віфанія», місії «Час свободи» (Варшава, Агата Вітковська) і Асоціації економічного розвитку П’ядик.
– Ми давно шукали вихід на Дніпро, адже звідти вже недалеко до передової. Жінка розповіла, що в Дніпрі волонтерить її чоловік, сконтактувалися, з’ясували всі потреби. Підключили наших друзів і колег у Польщі, разом узялися за формування вантажу. Вже у Дніпрі познайомилися з волонтерами, разом рушили у чотири найгарячіші точки на передовій, - розповідає Микола Кубай.
Їхали трьома бусами. Везли їжу, одяг, амуніцію, павербанки, навігацію, рації, а також потужні ліки, з якими допомогли польські друзі. Коли тамтешні лікарі побачили, які ліки до них прибули, не приховували захоплення. Мали все для елементарної першої допомоги, а вже з серйознішими ліками було сутужно.
Тепер військовим лікарям на передовій буде легше рятувати життя і здоров’я побратимів. Цього разу їхали серйозно завантажені, і дякують Богові, що вдалося усе доставити українським бійцям.
– Найзворушливішим моментом для мене була зустріч із 21-річним племінником, – зізнається пан Микола. – Зовсім юний хлопчик захищає Україну, відважно і свідомо обрав шлях воїна. А скільки там таких хлопців і дівчат! Найкращі сини і доньки України! Їхня юність обпалена війною, путінськими ракетами і снарядами. Але бачили б ви їхній настрій, потужний дух до перемоги, ненависть до ворога! Це просто неможливо передати словами. І саме це додає сил тримати надійний тил, допомагати нашим бійцям усіма силами.
Такі поїздки неможливі без допомоги добрих людей. Микола Кубай і вся волонтерська команда висловлюють щиру вдячність Тарасу Бойку, власнику ТзОВ «Автодрайв» у Сопові, за допомогу пальним. У нинішній час без цього не обійтися, тож такі добродійні вчинки просто неоціненні. Також пастор церкви «Віфанія» Роман Филипів надає величезну допомогу волонтерам, молиться за бійців, за Україну.
Мали цікавий випадок, коли вже перед самим від’їздом не могли знайти зелену маскувальну сітку, якої потребували наші воїни. Всюди питали, шукали, домовлялися. Врешті рушили, і вже у Раківчику місцеві волонтери їх зупинили: зняли зелену маскувальну сітку зі свого блок-посту, на ходу завантажили, побажали щасливої дороги. Тепер та сітка прикриває український танк. Такі вчинки проймають до глибини душі!
– На передовій небезпека дихає просто в обличчя, – розповідає пан Микола. Наші білі буси – ідеальна мішень. Бачили прострілений касетними бомбами, кулеметними чергами волонтерський транспорт. Тож нам одразу наказали зняти напис «Волонтери». Такі написи, а також червоний хрест, «Преса» – стають мішенями для російських окупантів. Не встигли заїхати, як ворожі дрони вже нас вислідили. Хлопці оперативно відправили нас у безпечне місце. Познайомилися з воїном на псевдо «Диктатор». Він уже дідусь, має онуків, і за віком міг би бути вдома, а не в окопі. Але каже: маю воювати за гідне майбутнє для своїх онуків, хочу, щоб вони жили у вільній державі. «Диктатор» запросив нас у свій бункер, який називає п’ятизірковим готелем, показав велетенські вирви від рашистських снарядів поруч. Упевнений, що саме Господь врятував його і побратимів від смертоносної зброї… Коли бачиш очі наших захисників, розумієш ціну свободи для нашої держави – не можеш просто сидіти в тилу і нічого не робити. Тож маємо всі допомагати воїнам, кожен на своєму місці.
Волонтери знову готуються в дорогу. Шукають допомоги спонсорів. Хлопцям на передовій необхідні генератори, павербанки, навіть шкарпетки, білизна, інший одяг, розповідає Микола Кубай. Він разом із командою волонтерів запевняє: ми обов’язково переможемо, бо воюємо за рідну землю. Все буде Україна!
Валентина Близнюк
