Олена Шевчук та її «Берегині»
- Деталі
- Категорія: Останні новини
Громадська Організація «Запорозькі берегині», яку очолює відома тележурналістка, член секретаріату ЗОО НСЖУ, волотерка Олена Шевчук - дуже крута! Іноді не розумієш, звідки в них беруться сили робити такі важливі справи та й ще в такому обсязі!
З перших днів війни Олена з дівчатами взяли під опіку Запорізький військовий шпиталь, і кожного дня допомагають вирішувати десятки проблем, які треба вирішувати негайно. А ще вони проводять багато культурних заходів, в яких беруть участь відомі запорізькі митці.
День вишиванки подарував берегиням трохи відпочинку. Вони, як в минулі роки, нікого не запрошували на площу Маяковського, а зібралися маленьким вишиваним товариством: бо війна, і масових заходів робити не можна, але після нашої Перемоги будуть всі святкувати. Але подарунок до свята вони все-таки отримали - величезну вишивану піцу, яку «Запорозьким берегиням» спеціально презентував волонтер групи «Борщ», журналіст Віталій Семенюк.
20 травня Запорозькі Берегині запросили всіх на концерт журналіста, співака і композитора Анатолія Сердюка і Ірини Соболєвої. Концерт відбувся в рамках благодійної акції арт-підтримки на допомогу Запорізького військового шпиталю в Клубі фотохудожників.
Напередодні на запрошення віжн-радіо «На дотик» Анатолій Сердюк узяв участь у 70-хвилинній передачі з ведучою Ольгою Вакало. Говорили про завдання і проблеми журналістики у воєнний час. Він розповів про своє волонтерство та виступи в госпіталі й волонтерських центрах. Представив нову оптимістично-переможну пісню «Котигорошко», кліп якої недавно дебютував на ЮТУБі і став досить популярним. Було також відеовключення із першим секретарем Національної спілки журналістів України Ліною Кущ.
Наші чудові майстрині - берегині, розробили і пошили для Запорізького військового шпиталю нову колекцію штанців і шортів. Хай, наші сміливі, непереможні військові, які лікуються у шпиталі, будуть красивими і стильними. Щира дяка невтомним Сніжані Церцвадзе, Валерії Левченко, Альонє Маніло - Яровій. Дівчата, ви вогонь!
Запоріжанки з ГО «Запорозькі берегині» вишили вже немало знакових тематичних рушників, в тому числі і для військових. Зараз вони вишивають рушник, присвячений рідному Запоріжжю.
— В минулому році мені наснився відомий запорізький поет, що вже пішов в засвіти, Петро Ребро, який сказав: «А чому б не вишити рушник, який би називався, як і мій вірш, «Ні, ти не знаєш добре України, якщо на Запоріжжі не бував», — каже Олена Шевчук.
Олена зателефонувала Ксенії Мороз, яка навчає всіх охочих на безкоштовних курсах вишивки. Розповіла про сон і прочитала рядки з одного з найвідоміших віршів Петра Ребра. Ксенії ідея сподобалась і вона погодилася її втілювати.
— На полотні намалювала пташок, наше червоно-чорне сонце (українське інь і янь), дубочки, калину, листочки, — розповідає Олена Шевчук. — З ними у нас асоціюється Запоріжжя. Почали вишивати цей рушник. Приносили на фестиваль консервації і вишивали «качалочками» — це така традиційна українська вишивка.
Коли розпочалася широкомасштабна війна з росією, про рушник «Запорозькі берегині» трохи забули — не до нього було. Вишивальниці стали волонтерами, допомагають нашим захисникам наближати перемогу. Коли про нього згадали і дістали, то побачили на полотні червоні «плями».
— Рушник зберігався у сумці нашої берегині, — продовжує Олена Шевчук. — Ми вирішили, що його треба дошивати, дістали полотно, розгорнули і побачили, що кордони цього рушника стали червоними. Центр полотна залишився дуже яскравим — з квітами та пташками. Досі не зрозуміло, що трапилося. Подумали - це дуже символічно, навіть сакрально. Прати рушник не будемо, щоб їх прибрати. Тобто, ми його вишивали під час війни, то нехай рушник таким і залишиться.
Дівчата загадали, що як тільки вони довишивають рушника, закінчиться війна у Запорізькому регіоні, і війська окупантів відійдуть від нашого краю, — говорить Олена.
