Пішов з життя наш колега, член НСЖУ, відомий фотомайстер і світла добра людина Василь Михайлович Біченко. Його добре знали в Запоріжжі, особливо ж – футбольні та спортивні вболівальники. Бо однією з тем творчості, його щирим захопленням були спортивні фоторепортажі. Можливо тому, що в них вирували неабиякі пристрасті, і він встигав зупинити кращі миттєвості спортивної гри, рекорду, досягнення.
Втім, всі його роботи вирізнялися саме цим – вмінням зупинити неповторну мить, показати подію в розвитку, в просторі і в часі. Фотографія була справою його життя, він встигав на всі події, багато і самовіддано працював, підтримував колег.
Мені доводилося працювати разом з ним над книгою та різними журналістськими матеріалами, на офіційних заходах. Перед початком роботи він питав для годиться, на що звернути увагу. Я щось відповідала скоріш, щоб дотриматись певного ритуалу. Бо знала: те, що спіймає живий творчий погляд Василя Михайловича, передбачити неможливо, але однозначно це буде саме те, про що ти навіть не думав, а тільки відчував на підсвідомості. Такий це був майстер.
У мене, та й у багатьох колег залишилися на добру згадку його прекрасні світлини. Ще більше його фотографій – яскравих і неповторних - прикрасили книги, журнали, енциклопедії. Його улюблена робота, його слід на цій землі, що залишився не тільки для нас, але й для прийдешніх поколінь.
І ось його життєвий шлях завершився. Спочивай з миром, дорогий колего! Земля тобі пухом і світла тобі пам’ять!
Валентина Манжура