Газета «Нова Таврія» святкує 90 років!
- Деталі
- Категорія: Останні новини
12 лютого — 90 років відтоді, як побачив світ перший номер газети «Колгоспна бригада», яка згодом мала назви «Ленінець», «Нова Таврія» (виходила українською і російською мовами).
Хороший ювілей. І саме він говорить про те, що районна газета, свого часу орган райкому партії і районної ради депутатів трудящих, далі - орган Василівської районної ради, а нині ТОВ «Редакція газети «Нова Таврія» — то дійсно часопис життя Василівщини, його трударів і ледарів, його злетів і прорахунків, його радощів і болю. Газета завжди з людьми, для людей і про людей.
А починалось все так…
Наприкінці 1931 року секретар райкому партії товариш Гуржій викликав до себе завідуючу агітпропвідділом РПК Галину Чуб і завідуючого райвно Р. Науменка. Йдучи до нього, чого тільки не передумали! А виявилося зовсім неочікуване — секретар райкому повів мову про створення і випуск районної газети.
— Це нам всім під силу,— наголосив він, — адже комуністам району для згуртування своїх рядів, організаційно-господарського зміцнення колгоспів без друкованого органу не обійтися. І ця газета повинна стати справжнім організатором широких трудящих мас, провідником генеральної лінії партії. А те, що ви такі схвильовані, це навіть добре, адже у журналістів повинні битися гарячі серця.
Це із спогадів Галини Андріївни Чуб — першого відповідального секретаря редакції райгазети «Колгоспна бригада».
І вже зовсім скоро під редакцію і друкарню виділили будинок, поставили стіл і табуретки для журналістів, а поряд йшов монтаж поліграфічного обладнання. Водночас думали про кадри, адже журналістика, поліграфія для всіх була справою новою. Вчилися на ходу. Нерідко їздили до Дніпропетровська (тоді Запорізької області ще не було), запрошували до себе журналістів, друкарів.
Сільські трударі взяли найактивнішу участь у визначенні назви газети, і більшість вирішила — нехай буде «Колгоспна бригада». Тоді ще тривав процес становлення колективних господарств, артілей, основою яких були бригади. У райкомі схвалили цю пропозицію і затвердили назву газети, редактора та секретаря. Одночасно райком схвалив план першого номера...
Отже, свій родовід газета веде з 12 лютого 1932 року. В архівних сховищах Національної бібліотеки ім. академіка Вернадського в Києві зберігається перший номер прабабусі «Нової Таврії» — газети «Колгоспна бригада» — «органу Василівського РПК, районної ради депутатів трудящих». Пізніше вона стала «Ленінцем», а потім — «Новою Таврією». Свого часу виходила українською і російською мовами, розповсюджувалася на два райони — Василівський і Кам’янко-Дніпровський.
Великий список журналістів і поліграфістів, які завжди за ці десятиліття працювали в одному напрямку на творчій ниві (яка ж друкарня була у Василівці!) були однією дружною командою. Згадуємо газетярів, які вже відійшли за межу вічності, але яких пам’ятають і шанують жителі району: Іван Молодан, Федір Глущенко, Микола Коваль, Віктор Коломоєць, Катерина Крижанівська, Олександр Кириленко... Журналісти від Бога, «сміливі правдоборці» — так називали їх. І прекрасні наставники молоді.
Федір Платонович довгий час редагував газету. Микола Іванович десятки років був незамінним заступником редактора і першим наставником молодим газетярам. Юрій Сушко, Валентина Хижняк, Лідія Васильєва, Микола Макаренко, Юрій Дирявко, Лідія Борисенко, Євген Кущ, Алла Гапон, Валентина Манжула та інші — віддали свої літа газетній справі.
Завжди поряд з «Новою Таврією» був колектив друкарні. Понад 60 років газету пестили поліграфісти району. Скільки ж сумлінь вклали у неї Тамара і Віктор Мільковські, Лідія Василина, Віктор Сидоров, Мурат та Юрій Джураєви, Володимир Манжула, Галина Доля, Валентина Ейсмонт, Валентина Мельник, Любов Підставка, Ніна Кантур, Віктор Фомін, Марія Сіра, Раїса Калугіна, Раїса Андрієнко і багато-багато наших колег-партнерів. Декого вже немає серед нас, але є ті пожовклі сторінки газетного архіву, та літерка до літерки - і ось цей наш спільний ювілей.
Напевне, не кожна районна газета може похвалитися такою кількістю постійних співавторів, дописи і літературна творчість яких роблять видання цікавим і різножанровим. Серед них наші шановні (на жаль, декого вже немає на землі) Георгій Мандичев, Олександр Хоменко, Іван і Олексій Передерії, Микола Єременко, Юрій Діденко, Лідія Слободян, Анатолій Зигар, Тамара Беспальченко, Лариса Губенко, Людмила Дзвонок і Наталія Літош разом з командою прекрасних поетів Василівщини, які несуть щире духовне слово в маси через газетні сторінки... Спасибі всім за співпрацю і довіру.
Приємно, що серед наших друзів і шанувальників — керівники та відповідальні працівники органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, очільники підприємств, установ та організацій. Їх підтримка для нас надзвичайно важлива. І ми вдячні керівникам міських, селищної і сільських рад району, які завжди активно відгукуються на інтерв’ю, довіряють газеті і користуються тим, що вона донесе до людей необхідну інформацію про їх роботу.
Новотавричанам, творчий колектив яких за останні роки обновився на три чверті, доводиться працювати в умовах ринкової економіки, економічної та фінансової нестабільності, конкуруючи як з іншими виданнями, так і з всюдисущими теле- та інтернетновинами. Тим сильнішим є наше бажання мати якомога більшу кількість прихильників, випускати у світ корисну, актуальну і цікаву газету, керуючись у своїй роботі думкою одного з класиків, який стверджував, що всі жанри хороші, крім нудного…
Сьогодні газета прагне йти в ногу з часом і не відступає від свого основного покликання — доносити людям корисну для них інформацію, правдиву і оперативну. Сторінки «Помічник», «Здоров’я», «Маленький розумник», «Ветеран», «Ваше право», рубрики «Хвилює всіх», «Гордість Василівського краю», «Ми — єдині», «Долі людські» та ін. завжди із задоволенням читають люди — про це вони пишуть у своїх листах до редакції. Тож ми і надалі залишатимемося вірними своїм принципам, несучи розповіді про світлі і радісні події, створюючи правдивий літопис Василівщини.
... Для молодого читача пожовклі сторінки газети від 30-х, 40-х, 50-х, 60-х років зовсім не звичні. А для людей старшого покоління, хто дуже добре і давно знайомий зі своєю районною газетою, пожовклі сторінки — то частинка життя. Змінюється наше життя, змінюється і ставлення людей до друкованих ЗМІ. Дехто навіть говорить про те, що ще кілька років — і газет взагалі не буде. Але при цьому наголошують: остання газета, яка зійде з арени, то буде районна газета.
Але то може бути колись. А поки що — життя продовжується. Давайте разом з усіма вами робити його кращим.
Тетяна Руденко-Овчиникова, редактор газети «Нова Таврія»
