Минули 80 роковини з дня смерті українського письменника й журналіста Миколи Петровича Трублаїні (Трублаєвського). Його книжками зачитувалося, особливо молодь і діти, не одно покоління прихильників його творчості. Він був одним із перших вітчизняних прозаїків пригодницького жанру. Книжки Миколи Трублаїні живуть, їх видають, читають і сьогодні. Найвідоміші твори пригодницького жанру: «Лахтак», «Шхуна «Колумб», «Оповідання про далеку Північ», «Мандрівники» та інші. Дуже любив дітей і писав для них: «Крила рожевої чайки», «Волохан», «Мандри Закомарика» та інші.
З початком Другої світової війни – на фронті. Працював кореспондентом фронтової газети «Знамя Родины» Південного фронту. Під час оборонних боїв 1941 року на території Запорізької області у степу поблизу менонітської колонії Руккенау (Козолугівка, нині Пологівського району) Микола Трублаїні був тяжко поранений осколком бомби. Його евакуювали до військового шпиталю, що знаходився у приміщенні Новополтавської школи Чернігівського району, де лікарі провели йому операцію. Фронт відступав, і 5 жовтня шпиталь евакуювали залізницею в напрямку Ростова-на-Дону. Під час зупинки потяга з пораненими лікарі зафіксували смерть кореспондента на залізничній станції Верхній Токмак-І. Поховали померлого в м. Ровеньки тоді Ворошиловградської (Луганської) області.
8 травня 1991 року Токмацька громада встановила пам’ятний знак на місці поранення Миколи Трублаїні. 18 вересня 2003 року з ініціативи краєзнавця Миколи Єременка та за матеріальної підтримки приватного підприємця О. А. Брегеди на приміщенні залізничного вокзалу на станції Верхній Токмак-І було встановлено пам’ятну дошку з текстом-посвятою на честь письменника й журналіста Миколи Трублаїні.
5 жовтня, в день смерті митця, редакційна група побувала на станції Верхній Токмак-І і вшанувала разом із працівниками станції пам'ять загиблого письменника й кореспондента.
Ірина Яковенко-Єременко, Фото Олександра Гулого