Її запам’ятаємо усміхненою, трохи іронічною, вимогливою до себе і щирою до людей.
Чимало талановитих запорізьких журналістів стартували у професію з-під її материнського крила. Адже саме вона, будучи головною редакторкою, а згодом і шеф-редакторкою газети «Субота -плюс», дала їм путівку у життя. Справжніми журналістами разом із чоловіком, також журналістом, Юрієм Василенком виховала і двох свої синів – Богдана і Тараса. І навіть більше, ніж журналістами, - порядними людьми. І це, напевне, одне із головних її досягнень.
Здобувши фахову освіту у одному з найкращих, на той час радянського періоду, вишів країни – на факультеті журналістики Московського державного університету ім. Ломоносова, молодою журналісткою Ірина прибула до Мелітополя і одразу ж заявила себе талановитою розслідувачкою. Тематика її публікацій, що вирізнялись серйозною аналітикою і добірним фактажем, стосувалася складних проблем промисловості та економіки. Її помітили у обласному центрі і запросили на роботу до провідної газети тих часів «Индустриальное Запорожье».
Згодом її талант виплеснувся за межі цього видання. Ірина долучилася до формування на Запоріжжі нової плеяди незалежних друкованих медіа – з перших днів заснування працювала в газеті «Наш город», а згодом створила і власне видання «Субота-плюс».
Вона ще була повна творчих ідей та проектів. Друзі і колеги завжди отримували від неї чимало оригінальних організаційних рішень. Раптова звістка про її смерть, вона пішла від нас в ніч на 29 червня, обірвала всі надії.
Вічна тобі пам'ять, подруго і колего! Твоя смерть - непоправна втрата для вітчизняної журналістики, для запорізької медійної родини і твоєї рідної сім’ї. Висловлюємо свої щирі співчуття рідним і близьким Ірини. І хай не згасне її зірка на інформаційному небосхилі.
Правління і Секретаріат ЗОО НСЖУ
Творчий колектив газети «Запорізька правда»