Ще і півроку не минуло від того дня, як ми вітали з почесним 90-річним Ювілеєм відомого запорізького журналіста і письменника Миколу Володимировича Клименка. А вчора гірка звістка сумом і болем відізвалася в наших серцях – наш колега завершив свій земний шлях, пішов у засвіти, залишивши по собі добрі справи і світлу пам’ять. З гіркотою прощаємося з ним, згадуємо віхи його довгого творчого життя…
Багато років рідною газетою Миколи Володимировича Клименка була «Запорізька правда». Тут він працював завідуючим відділом, вів велику громадську роботу. Мав неспокійну журналістську вдачу, сприймав чужі біди, як свої, допомагав людям. Саме за часів роботи в цьому провідному в області друкованому виданні його знають і пам’ятають багато запоріжців. Та творчий шлях Миколи Клименка починався набагато раніше.
Він народився і виріс в селі Шептаки, що на Чернігівщині. З 13 років працював нарівні з батьками - сіяв, косив, був їздовим. В хаті не було зайвого шматка хліба, то ж життя хлопця не балувало. Сам степовик, він з якогось дива мріяв про море. І в 16 років ту мрію здійснив, втупив на навчання в школу юнг Чорноморського флоту, опанував спеціальність радіотелеграфіста. Служив на кораблях і катерах Флоту матросом, старшиною, майже сім років – командиром відділення.
Друкував в армійській газеті «Флаг Родины» і в газеті «Керченский рабочий» дописи, інформацію про армійське життя, вірші. Відтоді море і журналістика органічно поєдналися в його серці. І згодом поруч із значком Чорноморського флоту на лацкані його вже цивільного піджака, з'явився значок члена Національної спілки журналістів України.
В 1952 році, після звільнення в запас, переїхав до Запоріжжя, продовжував публікуватись в газетах «Комсомолець Запоріжжя», «Червоне Запоріжжя» (нині – «Запорізька правда»), в якій потім не один рік плідно і успішно працював. Потім був власкором агенції ТАРС-РАТАУ в Запорізькій області, а після виходу на пенсію ще багато років поспіль редагував багатотиражку Запорізького машинобудівного інституту.
Микола Клименко – автор повістей та книги нарисів «Свет памяти», «Жила бы страна родная», «Азовская чайка» та поетичних збірок. Не дивлячись на поважний вік, він до останнього був у журналістських лавах, серед друзів і колег, брав участь у всіх заходах, любив спілкуватись з людьми. Його творча праця була відзначена Почесним Знаком НСЖУ.
Тепер його останній шлях – у засвіти, туди, де лягає спочити сонце. З гірким сумом прощаємося з Миколою Володимировичем Клименком! Світла пам’ять тобі, Колего! Наші щирі співчуття рідним та близьким!
Правління Запорізької обласної організації Національної спілки журналістів України