Ці слова рефреном линули під склепінням Верховної Ради України, де 6 листопада відбулися парламентські слухання на тему: «Безпека діяльності журналістів в Україні: стан, проблеми і шляхи їх вирішення».
- Парламентські слухання, проведення яких Національна спілка журналістів України вимагала понад два роки, з моменту вбивства журналіста Павла Шеремета, нарешті відбулися і зібрали понад шістсот учасників, представників медіа-спільноти. У залі були пристуні і з трибуни Верховної Ради виступали журналісти Роман Сущенко, Сергій Гузь з Кам`янського Дніпропетровської області, якому погрожували і підпалили автівку, Анна Черненко з Харкова – її телеоператора Вадима Макарюка забили під час зйомки до реанімації. Відома фронтова журналістка Наталія Нагорна, на знімальну групу якої напали у відрядженні на сході України. Михайло Ткач з програми «Схеми», розповів про брутальний напад на нього і оператора Бориса Троценка офіцерами Державної служби охорони. Представники регіональних медіа розповідали про напади про журналістів у їхніх містах і районах, наголошували на безкарності нападників, відзначили високий рівень фізичної агресії в суспільстві до журналістів.
- Ми, учасники парламентських слухань, звернулися до перших осіб держави та уряду, керівників силових структур та висунули вимогу зупинити безкарність та атаки на журналістів, - розповіла учасниця парламентських слухань, головна редакторка Токмацької міськрайоннної газети «Таврія», член правління Запорізької обласної організації НСЖУ Людмила Арман. - Я вперше брала участь у парламентських слуханнях. Найбільше на мене справили враження виступи і потерпілих від нападників колег-журналістів, і голови Національної спілки журналістів України Сергія Томіленка, який заначив: « Георгій Гонгадзе, Ігор Александров, В'ячеслав Веремій, Василь Сергієнко, Павло Шеремет, Вадим Комаров... Список загиблих журналістів збігається зі списком тих, чиї вбивці не встановлені або належно не покарані. І в цьому — найбільша трагедія…
Сідаючи за монітор, український журналіст знає: якщо він напише правду, яка не сподобається фігурантам, - з ним може трапитись біда. І в цій біді його ніхто не захистить.
На подібних парламентських слуханнях щодо свободи слова ще у 2002-му році Ігор Лубченко, голова Національної спілки журналістів України, наголосив: «Цензура кулі і зашморгу – найжорстокіша форма цензури!». І ці слова лишаються актуальними і по сьогодні.».
Учасники парламентських слухань рекомендували Верховній Раді щорічно проводити публічні парламентські слухання з питань безпеки журналістів та свободи слова, де мають заслуховуватися звіти слідства про розслідування злочинів проти журналістів. Президенту України Володимиру Зеленському треба брати участь у цих щорічних парламентських слуханнях. МВС, Генпрокуратурі призначити повноважні особи, які нестимуть персональну відповідальність за розслідування справ по злочинах проти журналістів, належне доведення їх до суду.
Вищій раді правосуддя - запровадити звітність про притягнення до відповідальності суддів за порушення прав журналістів у судовому процесі, а також про неналежний розгляд цієї категорії справ зі щорічною публікацією звітів.