«Діти» Запорізького дуба живуть в Одесі

http://jerait.com

Щороку, напередодні Дня Незалежності, в Одесі проходить Всеукраїнський фестиваль «Українська мова – мова єднання», який започаткувала Одеська регіональна організація НСЖУ (голова – Юрій Работін). Запорізькі журналісти неодмінно беруть участь у конкурсі робіт та стають лауреатами фестивалю. І кожного разу не тільки привозять нагороди з Одеси, а й самі приїздять з пам`ятними подарунками для одеських журналістів.

Два роки тому запорізька делегація, на чолі з головою ЗОО НСЖУ Наталією Кузьменко, привезла з острова Хортиця у подарунок організаторам та учасникам фестивалю три юних дубочка, які наддав журналістам Президент Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська федерація «Спас», один з керівників сучасного українського козацтва Олександр Притула. Дубки ці не звичайні, бо стараннями козаків-«спасівці» були вирощені з жолудів легендарного семисотрічного Запорізького дуба. 

Невідомо, як склалася б доля «діток» нашого велетня, якби не небайдужість Геннадія Степаненка – головного редактора Одеського обласного радіо. Зрозумівши, що дубки не виживуть у кімнатних умовах, бо ще надто маленькі і потребують професійного догляду, він перевіз сіянці до Одеського Ботанічного саду, який і став для них постійною домівкою.

У новорічні свята запорізькі журналісти, завдяки секретарю НСЖУ Віктору Весілику, приїхали у південну столицю на оздоровлення у санаторії ім. Валерія Чкалова. І вирішили провідати «зелених земляків», які вже стали справжніми одеситами.

У Ботанічному саду нас привітно зустрів директор, доктор біологічних наук Олександр Слюсаренко. І в ході екскурсії привів до місця, де в відкритому ґрунті, під подушкою із соломи, зимують наші дубки. Вони ще зовсім маленькі та тоненькі, бо на початку життя у них спочатку зміцнюється коренева система, вони ростуть, так би мовити, в глибину, аж до 10 метрів. А потім їх пересаджують на відкриту ділянку, щоб навколо було багато простору. Тільки в таких комфортних умовах дуби виростають могутніми і стають справжніми велетнями. Нам також показали галявину, де серед братів росте 200-річний дуб, висаджений на честь заснування Одеси.

Через рік наших запорізьких «малят» пересадять на іншу ділянку саду, вже на постійне місце проживання. І дай Бог, щоб нащадки Запорізького дуба, який, на жаль, вже пішов у вічність, виросли справжніми козаками й жили довго на березі Чорного моря.

Наталя Вадимова

http://jerait.com