Ця майже загадкова історія почалася 20 червня 2021 року. В моєму messenger я побачила лист від незнайомця з дуже привабливою пропозицією. Тут треба сказати, що усілякі чоловічі «соплі-воплі» мене давно вже не приваблюють, ціну я їм знаю. Але тут були золоті слова, від яких хотілося танцювати та співати радісні пісні, впевнена, письменники зі мною погодяться:Не віря своєму щастю, я скромно написала:
- «У мене 40 книжок. Які саме вам будуть інтересні?»
- «Дуже цікаво пишете. Вибачте, що набридаю».
На свій страх і ризик я відправила адресату три мої книжки – «Вікна», «Фонтани» та роман о журналістах «Приключения авантюристов».
- «Ага, зупинився в дорозі і дочитав до кінця. Давайте усі три книги у трьох екземплярах».
Божечки, оце така радість на мою творчу голову! Але навіщо три примірники? В наступному листі все з’ясувалося:
- «Прошу вас підписати екземпляр голові Сумського прес-клубу Аллі Федорині. Буду вдячний за автограф!»
А потім… - «Буду зовсім настирним. Якщо можна дарчий надпис голові нашої обласної спілки НСЖУ Віктору Бойко. Він буде розчулений».
А потім...
- «Дякую, все отримав. Чудові видання. Буду насолоджуватися. Всього найкращого. Чекаю на нову книгу!»
А потім мовчання на довгих майже три роки… По своєму журналістському «телеграфу» я чула, що у мого епістолярного друга, як у багатьох з нас, українців, з початком рашистської трапилися страшні речі…
І ось нарешті довгоочікуваний електронний лист, який приніс погані новини:
- «Я евакуювався, бо домівка зруйнована, і будівля редакції теж. Переїхав в Охтирку…»
Неймовірні втрати! Здавалось би, все, чим жила та надихалася людина, щезло з цього білого світу назавжди, і як жити далі – невідомо. Але ж мій постійний читач виявився міцним горішком! Він зробив неможливе, щоб інформаційна ріка газети «ВОРСКЛА», яку він очолює вже багато років потекла далі, до людей, які з нетерпінням чекають її на Сумщині. І героїчний головний редактор доставляє їм видання особисто на автівці!!!
Я вирішила щось цікаве зробити для нього і переслала йому у перекладі українською мій журналістський роман «Пригоди авантюристів».
- «Сьогодні повернувся з відряджень та навчань і мені вдома вручили книгу! Дуже дякую і за дарчий підпис – окремо. Буду пишатися. Побачимось».
Де? Коли? Мені теж дуже кортіло зустрітись з легендарним керманичем легендарної газети. Поки нас територіально зв’язувала лише річка Ворскла – лівий приток нашого Дніпра. Але особисте знайомство з кумиром для фанатів - це справжній подарунок долі. Тим паче, що знайомством з ОЛЕКСІЄМ ПАСЮГОЮ для кожного з діючих медійників – вже нагорода!
В жовтні цього року я поїхала у Київ на славетний всеукраїнський захід – DONBAS MEDIA FORUM, який святкував своє 10-річчя. Десь у глибині підсвідомості я сподівалась на зустріч з Олексієм Борисовичем. Але як знайти серед 1400 журналістів навіть одного з самих відомих? Неймовірні приміщення музею Другої світової війни з багатьма залами, в напівтемряві, де одночасно проводились тренінги, здавались лабіринтом, з якого не вибратися. На другий день проводилася зустріч з журналістами прифронтових територій, які працюють на межі, яка розділяє окуповані території та вільні, українські. На сцені серед учасників сидів дуже суворий чоловік, який дивився в затемнений зал з сумними обличчями – тема не радісна. Та коли модератор, представляючи учасників, промовила – ОЛЕКСІЙ ПАСЮГА – РЕДАКТОР ГАЗЕТИ «ВОРСКЛА» - мені захотілось виплигнули на підмостки закричати – «нарешті!» - і потиснути руку цьому мужньому чоловіку… І вже після зустрічі, коли мені дійсно вдалося поздоровкатися з ним, а він у відповідь на мої бурхливі привітання посміхнувся, я була вражена – його лице миттєво змінилося, я побачила доброзичливу, щиру людину, героя інформаційного спротиву, який самовіддано працює на Перемогу!
Ми домовились, що я відправлю Олексію Борисовичу свої нові книги, які побачили світ нещодавно – «Легенди острова Хортиця» та «Чарівні казки». Так і зробила. Через деякий час побачила у ФБ на сторінці «Ворскла» Media» такий пост:
- «Газетярі «районки» «Ворскла» вирушили в дорогу з добрим гумором, сюрпризами й новим бронежилетом на плечах!
Кажуть, доставляти газету передплатникам — справа серйозна. Але хто сказав, що серйозну справу не можна робити радісно? Цього разу наш газетний десант вирушив у точки розповсюдження в доброму гуморі, з піднесеним настроєм.
І тут, у самому поштовому відділенні, на нас чекали… позачергові сюрпризи! Особисто для редактора «Ворскли» (себто для мене) прибула не просто посилка, а бальзам для серця в нечасті хвилини відпочинку — книги від відомої письменниці, журналістки, а за сумісництвом голови Запорізької обласної організації НСЖУ і чарівної жінки пані Наталії Кузьменко.
Ще під час зустрічі в Києві на Донбас Медіа Форумі вона пообіцяла мені надіслати свої нові твори. Так от — обіцяла, зробила! І тепер до моєї вже чималенької бібліотечки книг Наталії Кузьменко додалося ще дві: «Легенди острова Хортиця» та «Чарівні казки».
Щиро дякую, пані Наталіє! Може, кілька казок навіть опублікуємо на сторінках нашої «Ворскли» — читачі будуть раді, якщо роялті буде не дуже високим для редакції.
«Ворскла» — не просто газета. Це наш фронт, наш настрій і наш шлях до Перемоги. І ми його пройдемо — разом!
Дивіться відео на нашому ютуб-каналі https://youtu.be/d15ckfLqzac та підписуйтеся на нього»
…Від всього серця дякую таку високу оцінку того, що я роблю у цьому земному важкому бутті. До нової зустрічі, Олексіє Борисовичу, колего, друг! Журналісти – важливі!
