Нещодавно відбувся черговий захід для журналістів і студентів, на якому мені пощастило побувати. Нові люди, нові обличчя, а також ті медійники, яких я вже знаю та можу шепнути першокурсниці, хто є хто і з якого медіа.Я відчуваю себе героїнею якоїсь казки, адже переношуся із однієї реальності в іншу. Тут я – лаборант заводу, великого підприємства, яке налічує працівників в цифрах, а не в особистостях. А тут я – студентка кафедри журналістики Запорізької політехніки, і знаходжуся серед справжніх практикуючих журналістів. Чудово! Мені подобається, як звучить оце друге «а тут».
Пильно придивляюся до кожного – і зараз мені здається, що вони всі як казкові герої; але важливо, що один одного знають, вітаються, перешіптуються, тихенько жартують. Таке скупчення цікавих творчих людей, кожен з яких має безліч історій про професію і про те, як вони йшли своїм шляхом журналіста. І продовжують іти нині. Кожен має власний напрацьований безцінний досвід і знає справу по-свойому. Кожному є що про це сказати. І важливо – кожен має своє імʼя. Не цифру в кількатисячному колективі, не код із пʼяти знаків, а імʼя та прізвище, які оточуючі називають, а інші – слухають і аплодують, адже знають – хто це – і передчувають, яка зараз буде промова.
Тож про що була зустріч? Мова йшла про вдячність, про підтримку та єдність запорізьких медійників. Хтось пригадує часи ковіду, коли за умов карантину створювалися та реалізовувалися спільні проєкти, хтось згадує чутливі моменти відвідин небезпечних територій, хтось ділиться важким досвідом необдуманих публікацій та їх наслідків…
Несподіване знайомство з пресофіцерами та головою Національної спілки журналістів України Сергієм Томіленко на молодіжном форумі. Перебувати серед цих людей, слухати їхні історії, обдумувати почуте і просто знаходитися в цій атмосфері – це кайф! Це дає відчуття реальності при дистанційно-віртуальній сучасній формі життя. Коли заслужені журналістки Запоріжжя називають мене на імʼя, щоразу біжать мурашки. Я не цифра, не безформна людина у спецовці, я не пʼятизначний код. Я – Ірина Обухова, студентка кафедри журналістики Запорізької політехніки. Я – майбутня професійна журналістка. І я щаслива людина, бо усвідомлено йду до своє мрії.
Дякую долі за все, що я маю сьогодні, і дякую дуже кожній людині, яка вірить у мене й допомагає пройти цей шлях.
На фото – молоді журналістки з головою НСЖУ Сергієм Томіленко
