Суспільство (472)
До вашої уваги – черговий нарис з циклу «Особисто причетні», який є завершальним етапом Спецпроекту ЗОО НСЖУ «Запорізькі журналісти – Незалежності України». Нагадаємо, що герої цього циклу - журналісти, які на різних етапах боротьби за Незалежність України внесли свій вагомий вклад в її становлення та розбудову. Таким був за життя Іван Семенович Дерев’янко - колишній кореспондент газети «Запорізька правда».
Українець не лише за національністю, за природою своєю, за духом, він любив і плекав рідну мову, був безкомпромісним і чесним журналістом, багато зробив для повернення чесних імен українців, долі яких безжально перемолола тоталітарна система. Він був справжнім сином свого народу.
Сьогоднішня розповідь із циклу «Особисто причетні», який завершує Спецпроект ЗОО НСЖУ «Журналісти Запоріжжя – Незалежності України», присвячена одразу двом журналістам – Владиславу Перепаді та Юрію Василенку. На початку 90-х років минулого століття вони були серед фундаторів Запорізької крайової організації Народного руху за перебудову. Різні за віком, органічно доповнювали один одного - досвід і життєву мудрість, розважливість Перепаді підживлювали енергія, ентузіазм і молодий максималізм Василенка. Їх життя і праця були підкорені головній ідеї – боротьбі за Незалежність України.
Продовжуємо публікацію нарисів з циклу «Особисто причетні» про журналістів, які на різних етапах історії внесли особистий вагомий внесок в становлення та розвиток Незалежності. Нагадаємо, що серія цих публікацій – заключний етап Спецпроекту ЗОО НСЖУ «Журналісти Запоріжжя – Незалежності України». Сьогоднішня розповідь про одного з цієї славної когорти – Івана Яковича Науменка, журналіста, літератора, публіциста, людину з гарячою душею і відкритим серцем.
Цей нарис з циклу «Особисто причетні», який ми публікуємо в рамках Спецпроекту ЗОО НСЖУ «Журналісти Запоріжжя – Незалежності України», присвячений нашому колезі з Гуляйполя Івану Кириловичу Кушніренку. Його громадянське становлення припало на добу, коли «хрущовську відлигу» вже сковували морозні вітри епохи авторитаризму та боротьби з «інакомислієм».
Вчитель. Журналіст. Письменник. Краєзнавець. Таким його знають колишні учні, читачі газети «Голос Гуляйпілля», земляки, для яких він пише книжки про історію рідного краю та його людей. Мова про Івана Кириловича Кушніренка, 1947 року народження, з міста Гуляйполя, який віддав рідній газети близько сорока років свого життя, пройшов в ній шлях від кореспондента до головного редактора. Своїм пером, своїм серцем він відтворює історію степового краю (званого в народі як батьківщина Нестора Івановича Махна).
