Напередодні другої річниці повномасштабного вторгнення окупантів на територію України Центр журналістської солідарності, який із квітня 2022-го діє на базі Івано-Франківської обласної спілки, організував за сприяння ТРК «РАІ» в програмі «Сила слова» теледискусію «Журналістика в часі війни». Модератором виступив генеральний директор ТРК «РАІ», член НСЖУ Андрій Русиняк. Серед спікерів – Лілія Боднарчук, голова Івано-Франківської обласної спілки журналістів, завідувачка редакції новин «Вісті» ОТБ «Галичина»; Вікторія Плахта, координаторка Івано-Франківського Центру журналістської солідарності, секретариня НСЖУ; Олег Батурін, журналіст інформаційної агенції «Центр журналістських розслідувань»; Михайло Савлюк, головний редактор інтернет-видання Рravda.if.ua, прессекретар Івано-Франківського міського суду; Христина Кухарук, в. о. завідувачки кафедри журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю Університету Короля Данила; о. Ігор Тузик, редактор програм «Радіо «Дзвони», представник Департаменту інформації Івано-Франківської архієпархії УГКЦ. Запрошеними гостями студії були Богдана Засідко, асистентка Івано-Франківського Центру журналістської солідарності; Віра Ільїна, керівниця Департаменту комунікації Донецької торгово-промислової палати, журналістка краматорської газети «Технополіс», ВПО; Оксана Камінська, засновниця Прикарпатської інформаційної корпорації (ПІК); Іван Харук, кореспондент телеканалу Еспресо в Івано-Франківській області; Ліліана Хомишин, кореспондентка BBC Україна в Івано-Франківській області, голова Молодіжної ради обласної спілки журналістів; Галина Пристай, доцентка кафедри журналістики Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, координаторка Школи журналістики обласної спілки журналістів; Віталій Чорненький, головний редактор інтернет-видання «Голос-Інфо» та газети «Голос-Інформ». До участі у програмі долучились і майбутні журналісти з Прикарпатського національного університету та Університету Короля Данила.Під час етеру у форматі онлайн мали можливість доєднатися до теледискусії наші колеги – Валентина Федорчук, журналістка з Херсона, власний кореспондент 5 каналу, радіоведуча радіостанції X-ON (ікс он) та Роман Кривко, журналіст «Українського радіо. Харків». До речі, на початку війни вони деякий час проживали в Івано-Франківську й активно співпрацювали з Центром журналістської солідарності.
Основна увага теледискусії була зосереджена довкола низки важливих питань. Зокрема, йшлося про виклики, які поставила перед журналістами війна, як вдається виживати нашим медіа в умовах сьогодення, чи підтримує і допомагає медійникам держава та місцева влада. Довкола теми велася жвава дискусія.
У контексті викликів, які довелося долати журналістам з початком війни, було означено, зокрема, повне переформатування роботи медіа, зміна логістики, пошуки нових форм і методів роботи. І це все, як зазначали спікери, заради головного – збереження як самого засобу масової інформації, так і редакційного колективу.
– З початку війни діяльність Івано-Франківської обласної спілки журналістів звичайно ж змінилася, не кардинально, але змінилася. Ми призупинили проведення наших традиційних заходів чи ініціатив, а зосередили увагу на наданні різного роду допомоги колегам. До нас, на Івано-Франківщину, вже в перші дні війни почали приїжджати журналісти з інших областей, зокрема, Донецької, Херсонської, Харківської, Запорізької, Київської. Ми допомагали їм у пошуках житла, забезпеченні продуктами харчування та намагалися створити всі умови для роботи. Всіляка підтримка надавалась як через обласну організацію НСЖУ, так і через Івано-Франківський Центр журналістської солідарності, який уже майже два роки діє на базі нашої Спілки. Щодо телебачення, то як завідувачка редакції новин «Вісті» ОТБ «Галичина» зауважу: було не легко, адже з перших днів війни треба було працювати в інших реаліях. Якщо колись при підготовці матеріалу ми перевіряли інформацію один або два рази, то зараз ми перевіряємо п’ять – шість джерел. Перевіряємо кожне слово, кожну деталь і кожне джерело інформації. Зізнаюсь, для нас, журналістів, робота в умовах війни є нелегкою, в моральному плані. Адже доводиться працювати під звуки тривог. До того ж, усю інформацію, яку ми готуємо, передусім пропускаємо через себе. І це не так легко, – зазначила спікерка Лілія Боднарчук.
– Мій регіон і моє місто Каховка, де я народився, вже у перші години війни потрапили в окупацію і далі перебувають у такому стані. Особисто переді мною не стояло питання працювати далі чи ні. Я продовжував працювати, готувати матеріали, виходити в різні ефіри, адже, як журналіст, розумів, наскільки важливо ділитись інформацією, розповідати про те, що бачиш. Але коли в перші дні березня 2022 року окупанти почали глушити зв'язок і стало неможливо працювати, у мене навіть майнула думка: все, можна прощатися з журналістикою, я вже не зможу працювати. Та коли ми з сім’єю виїхали з окупації на підконтрольну Україні територію, роботи стало більше. Мені зараз краще робити свою роботу, інформувати всіх про те, що робиться у твоїй країні, в світі, надавати об’єктивну й достовірну інформацію. Вважаю це своєю місією, – розповів Олег Батурін.
– Наша краматорська газета «Технополіс» уже існує 33 роки. Робота нашої редакції з початком війни, зокрема, та і за ці два роки загалом, змінилася докорінно. Ми змушені були виїхати. Втратили багато – обладнання, приміщення, рекламодавців. Коли ми приїхали на Івано-Франківщину, в нас залишився лише сайт. Ми почали стукати в усі двері та просити про допомогу, в тому числі – й до міжнародних організацій. Отримали невеликі гранти. Також пам’ятаю, як зверталася за допомогою і в Івано-Франківський Центр журналістської солідарності. Я була дуже згорьована, зневірена. На моє щастя, отримала всіляку підтримку, за що вдячна координаторці Центру Вікторії Плахті. Ми працювали, не покладаючи рук. Найбільше наше завдання було не втратити колектив. І велика заслуга саме колективу в тому, що ми відновили друк. Звісно, втратили тираж, обсяги сторінок, але не втратили якість. Зараз газета виходить. Ми працюємо. Хочу подякувати колегам, НСЖУ та міжнародним донорам за допомогу та підтримку. Проте, як не прикро, але маю зазначити, що державної підтримки ми не відчули, на жаль, – поділилася гостя студії Віра Ільїна.
– Війна стала викликом для всіх. Нелегко журналістам. Майже кожен із журналістів, окрім своєї професійної діяльності долучився ще й до волонтерства. Хтось допомагав внутрішньо переміщеним особам, хтось плів сітки, хтось збирав допомогу для своїх колег та рідних, котрі пішли на війну. І ці всі емоційні «гойдалки» звалилися в перші дні війни на медійників. Але, на мою думку, дуже мало журналістів за таких умов покинули професію і кудись виїхали. Більшість залишилися в професії і мені здається, що ще сильніше полюбили свою роботу й ще наполегливіше працюють та доносять до людей правдиву інформацію. Ще зауважу про студентів. Вони все це бачили, вони хотіли вчитися, як це працює, як зробити матеріал так, щоби не нашкодити нашим захисникам чи їхнім рідним, а навпаки – допомогти. Дуже добре, що в такий важкий період ми зуміли консолідувати свої зусилля і намагаємося допомагати одне одному, – висловила думку Ліліана Хомишин.
У ході розмови в студії журналісти торкнулися питання підтримки та допомоги з боку держави, органів місцевого самоврядування. У контексті цього зазначили, що чиновники стали більш закритими до медійників.
– За останні два роки практично відсутнє спілкування чиновників із журналістами. На всі запитання ми маємо одну відповідь: інформацію читайте на наших офіційних сторінках. Про це потрібно говорити. Може достукаємося до влади, до чиновників. Війна – це біль, це наш біль. Редакція нашого видання з перших днів повномасштабного вторгнення подумали, чим ми можемо бути корисними, і тоді ми одні з перших поїхали на Схід, одні з перших бачили там роботу наших хлопців. Ми робили репортажі на передовій і, повірте, нашим бійцям дуже важко. Ми повинні їх підтримувати, про них писати і поширювати цю інформацію в суспільстві, – зазначив Віталій Чорненький.
– Варто було би державі виділяти кошти для інформаційної підтримки медіа. Наприклад, щоб на державному рівні проводилися дрібні тендери, виділялися кошти для інформаційного висвітлення різних тем – життя громад, культура, історії людей тощо. Розподіл коштів можна зробити між областями. Це будуть матеріали різних видань, висвітлені різні точки зору. Це буде демонструвати демократичність нашого суспільства, а для нас, медійників, буде підтримка та допомога. Ось таку маю ідею, – зауважила Оксана Камінська.
Учасники теледискусії були одностайними у тому, що саме згуртованість та солідарність журналістської спільноти є дуже важливою в час війни і допомагає долати різні виклики.
– Івано-Франківський Центр журналістської солідарності, який створений за ініціативи НСЖУ та за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО, став важливою комунікаційною платформою для медійників. Місцеві журналісти у професії, медійники-ВПО мають можливість постійно звертатися до нас за допомогою, або ж просто зайти попрацювати, поспілкуватися, обмінятися досвідом чи отримати пораду. Це потрібно. Ми маємо гуртуватися. Разом ми – сила. Разом ми переможемо!, – наголосила Вікторія Плахта.
– Кожний медіаресурс є цінний. Кожне медіа має свою концепцію, але має підтримувати загальну концепцію українства. З цього складається інформаційна політика. Наша медійна солідарність, любов один до одного, бажання допомогти, любов до свободи мають нас найбільше гуртувати, – зауважив отець Ігор Тузик.
На завершення програми її модератор Андрій Русиняк подякував усім за плідну розмову, жваву дискусію та наголосив: «Дуже хотілося б, аби в нашому суспільстві сила слова мала силу!».
Богдана Засідко
Центр журналістської солідарності
Трансляцію теледискусії «Журналістика в часі війни» дивіться в програмі «Сила слова» на ТРК «РАІ» у неділю, 25 лютого, о 16.30.
