Однією з нагальних проблем сучасного суспільства на пострадянському просторі є наявність людей без постійного місця проживання. Безхатченки ходять сходами в тих домах, де знайшли прихисток, тримаються за перила, залишаючи на них мікроби, які можуть надбати мешканці будинку. Вони також їздять громадським транспортом, яким здебільшого користуються найбільш вразливі верстви населення - школярі. студенти, пенсіонери, та розповсюджують в салонах трамваїв та тролейбусів окрім неможливого смороду ще й бактерії різних хворіб, які передаються повітряно-крапельним шляхом.
Зважаючи на те, що серед цих людей є ще й велика кількість алкоголіків та наркоманів, які сприймають навколишній світ не завжди адекватно та можуть заподіяти фізичної шкоди будь-кому, аби отримати кошти на пляшку або дозу. Ця проблема щороку набуває все більшої ваги та стає соціально значущою.
Чи не настав вже час розв'язати цей гордіїв вузол як на регіональному, так і на всеукраїнському рівні? Чи довго ще керівництво країни заплющуватиме очі на існування епідеміологічної загрози суспільству від безконтрольного існування такого ганебного явища? Можливо, вже на часі раз і назавжди поставити крапку у справі захисту громадян від інфекцій та хвороб, збудувавши для асоціальних елементів спеціалізовані притулки та забезпечивши їх харчуванням і медичним контролем за станом здоров'я. Децентралізація влади дає на місця такі права.
Ольга Ляшко
