«Хліба і видовищ»: волали люди на арені Колізею багато років тому назад, вимагаючи від влади дармової їжі та розваг. Ті часи канули в літа, поступаючись місцем новим потребам нового суспільства. А чи багато змінилося з тих подій? Людям і зараз потрібна їжа та нові враження, що зможуть втамувати ненаситне бажання глядачів. Однією з найбажаніших розваг сучасних людей стала інформація. У будь-якому вигляді: фальсифікована, правдива, перекручена, з перших вуст, необроблена або з нагромадженням додаткових фактів.Десь у класі шостому ми відвідали пекарню запорізького хлібобулочного комбінату «Врожай». Дитячому захопленню не було меж. Нам показали святиню святих – місце, де народжується хліб. Маленькі булочки, каравайчики та круасани множилися з-під дбайливих рук пекарів. «Дива тай годі», - примовляла я, роздивляючись крізь велетенські вікна розпалені печі, які приймали у свої вогняні шлунки сире тісто. Хліб – запорука існування людини – найнеобхідніша їжа з усіх. Я бачила процес обробки інгредієнтів до моменту, коли з жерла печі вилітає духмяний рум’яний хлібець. Пекарня ховає в собі багато таємниць, цікавих процесів, складної праці, але результат вартий того.
Багато таємниць ховають зачинені двері. Минулого тижня я мала змогу підглянути крізь маленьку шпаринку етапи створення інформації. Редакція газети «Индустриальное Запорожье», яку сьогодні очолює Володимир Іванович Дупак, ласкаво запросила до себе у гості. Мандруючи від одного кабінету до іншого, ти мимоволі стаєш участником складного і відповідального процесу народження однієї з найпопулярніших газет у Запоріжжі. «Дива тай годі», - знову крутилося в голові. Ось так на білому папері постають колонки, фотографії та статті. Дбайливе око редакторів перевіряє матеріал, віддаючи на подальшу обробку. Крок за кроком, аркуш за аркушем з`являється газета. Своїм підписом головний редактор дає дозвіл на те, щоб рівно о пів на сьому газету віддали до друкарні. І тоді розлетиться вона тисячами примірників по всьому місту, щоб поспішаючи рано вранці на роботу, саме ви купили свіженький номер.
Ніхто не народжується з драбиною в небо. Кожен будує її сам. Я вважаю, що першою сходинкою для журналіста є саме робота в редакції газети. Неважливо якої. Хоча, краще б це була редакція газети «Индустриальное Запорожье», але то вже як кому пощастить. Після цієї мандрівки я зрозуміла, що є ще дуже багато таємниць, котрі я хочу для себе відкрити. Надто багато залишилося закапелків та куточків, куди мій, ласий до інформації, ніс я хочу встромити. Редакція ховає в собі багато таємниць, цікавих процесів, складної праці, але результат вартий того.
Ні, газети не втратять себе і свою важливість і через десятки років. Запах свіжої типографської фарби, шурхіт сторінок, вчасна і доречна інформація дбайливо зібрана кореспондентами буде необхідна завжди.
Крокуючи драбиною до своєї мети, а саме – стати професійним журналістом, хочу, щоб однією з моїх перших сходинок стала сема робота в редакції газети. Ці фундаментальні сходини назавжди викарбують у вашій пам’яті навички роботи у колективі, з публікою і королевою сучасного світу – інформацією.
Не бійтесь зазирати у зачинені двері, відкривати навіть бодай маленьку шпаринку, підглядаючи за корифеями справи. Там ховається щось цікаве, повірте.
Ксенія Єрмакова
