Завдяки творчій співпраці з обласною філармонією запорізькі журналісти мають чудову можливість вирушати в музичні подорожі у часі і згадувати музичні шедеври різних епох. Минулого тижня медійникам пощастило двічі побувати на чудових прем’єрах у храмі музики.Яскрава музична програма «Хіти української естради 70–80-х», стала справжнім святом для поціновувачів української пісні. Глядачі мали нагоду поринути в атмосферу минулого століття — епоху, коли українська естрада сяяла відродженням самобутності та національної ідентичності.
Протягом вечора звучали знайомі з минулого композиції, що стали культурним надбанням не одного покоління: «А липи цвітуть», «Запроси мене у сни свої», «Тече вода», «Черемшина», «Берег любові», «Коханий», «Пісня про пісню» та інші — кожен твір був сповнений ніжності, ностальгії та глибокого змісту. Їх виконували свого часу легендарні Софія Ротару, Назарій Яремчук, Володимир Івасюк, Василь Зінкевич…
Улюблені мелодії ожили цього вечора на сцені завдяки чуттєвому й майстерному виконанню солістів філармонії та майстерній грі музикантів. Кульмінацією вечора став фінал, коли вся зала об’єдналася в спільному виконанні легендарної «Червоної рути» — пісні, яка давно стала своєрідним гімном української естради. Концерт подарував глядачам не лише музику, а й живі емоції, теплі спогади та гордість за українське пісенне мистецтво.
Ще однією неймовірною культурною подією став Міжнародний музичний фестиваль юних талантів «Акорди Хортиці», організований героїчною, незламною твердинею — Запорізькою обласною філармонією, яку з невтомною вірою й любов’ю до мистецтва очолює заслужена працівниця культури України Ірина Конарєва.
Попри війну, попри страх і невизначеність, конкурс відбувся. І хоча основна його частина проходила онлайн, завершальний концерт став справжнім тріумфом життя, музики та таланту. Прифронтова сцена філармонії зібрала під своїм захистом юні зірочки з усієї країни та інших країн.
Академічний симфонічний оркестр під керуванням маестро Дмитра Мітніка, разом із молодими даруваннями, створили музичне диво — дійство, що торкалося серця кожного в залі. Це були не просто виступи. Це була жива музика надії. Це було послання усьому світові: «Ми є. Ми живемо. І будемо жити. Україна - це пісня, яку не заглушить жоден вибух».
Нездоланність духу, велич творчості, віра в майбутнє - стали не тільки художньою ідеєю, а й духовною опорою. Бо перед очима - юні обдарування, що грають, співають, творять… Вони - нове покоління української культури, і в кожній ноті їхнього виконання - пульс нашої країни.
А яка гордість - бачити поруч із ними віртуозну, натхненну, світового рівня скрипальку Богдану Півненко. Вона, лауреатка Шевченківської премії, вже одинадцять років поспіль є головою журі «Акордів Хортиці». Але не просто головою - вона стала справжнім другом кожному юному учасникові, наставницею, прикладом. Її участь у концерті надала йому особливої вишуканості, глибини і сили.
Цей фестиваль - вже давно не просто конкурс. Це місце народження майбутніх музикантів, це платформа для зростання і творення. «Акорди Хортиці» відомі далеко за межами України, а їхні учасники сьогодні є гордістю світових сцен. І всі вони починали з цієї сцени - прифронтової, але такої духовно неприступної.
Фінальний концерт був справжнім святом. Аплодисменти не стихали, квіти розквітали в обіймах артистів, а повітря насичувалося теплом сердець. Жодна тривога не затьмарила цього дня. Бо коли звучить музика сердець - навіть небо схиляється в пошані.
Нехай же цей фестиваль ще багато років запалює нові зірки. Бо поки грають діти, поки звучить українська пісня - жива душа нації. І хай живе наша незламна філармонія, яка попри війну творить мир - нотами, акордами, серцем. А ми, завдяки філармонійникам, будемо черпати нові сили для перемоги в палких обіймах музики.
Наталія Стіна, Тамара Борт
Фото Сергія Морозова
