Нещодавно побувала на заході, який проходив у моїй улюбленій Запорізькій обласній бібліотеці юнацтва. Вважаю,що мені пощастило, бо з такою цікавою темою я ще не зустрічалася.Сергій Тарадайко – сучасний український філософ, який пише у трохи призабутому нині жанрі філософського есею. Він і презентував читачам свою нову книжку про запорізького художника Миколу Колядка «Філософія лінії. Микола Колядко». У книзі йдеться про творчість запорізького художника ‒ сьогодні майже забутого, в який філософ роздивився тяжіння до філософії і поглянув на його твори ‒ ніби з боку самого художника, тобто спробував розкрити його власне бачення світу і визначити джерела такого світогляду.
Колядко здається справді на диво самодостатнім. І можна це пояснити: бо він народився у «звичайній» родині і освіту здобув «звичайну» - художня школа та Дніпропетровське художнє училище.
Автор визначає лише дві принципово різні можливості картин художника: колір і лінію ‒ живопис і графіку. В своїй книзі Сергій Тарадайко пише: «Так ось у Колядка і відбувається перевага на боці лінії. Вона ніби підпорядковує собі колір. Кожна пляма чи довга смуга має рівні й чіткі краї, що самі по собі перетворюються на лінії». А ще він висловлює своє бачення схильності живописа художника до графіки. Бо лінії на картині не прямі, а мають м’яке закруглення, що відтворює сферичність і тримірне зображення на одномірній площині - а це парадокс! Ця велика «нова сферичність», як основа світобудови, стає насправді вирішальною для Миколи Колядка, і є як освічення.
І дійсно: на полотні все частіше з’являються ці відособлені, дуже тонко накреслені й досить яскраві лінії світла. Ніби такі собі промені. Причому й окремі, й неначе пучком, але завжди трохи вигнуті й дугоподібні. Ці лінії нагадували про будову цілого світу, сферичного й повного світла. Вони стали найхарактернішою, певне, рисою художника
До речі, робота Миколи Колядко «Україна. Рік 1933», знаходиться зараз у Запорізькому художньому музеї. І, як затверджує Сергій Тарадайко, кожна картина художника - шедевр! Учасники презентації книги подивились репродукції картин, висловили своє бачення живоису художника.
Микола Колядко зарано, фатально і несподівано загинув – при падінні з великої висоти за достеменно не з’ясованих обстави . Хоча, здавалося, то було не падіння, а останній політ. І тут мені згадалась трагедія нашої запорізької молодої поетеси Марини Брацило - вона загинула у молодому віці при таких же обставинах.
Невесела нота, невеселий кінець, але для мене цей захід став наступним кроком у загадковий світ художників.
Світлана Костюк, фото авторки
