В Івано-Франківську відбулася зустріч читачів з відомою українською письменницею Світланою Талан. Оскільки, авторка від 2014 року допомагає військовим, бойовики занесли її в «розстріляні списки», а місцеві сепаратисти приговорили до спалення. Письменниця з Севєродонецька була змушена покинути домівку та переїхати на захід.«Від 2014 року не було жодного дня, коли б ми не чули вибухи, не бачили, як летять ракети, стріляють гради. Але, підтримуючи бійців, розуміла, що вони мене захистять. Завжди їздила до них і вони казали: «Не хвилюйтесь, пані Світлано, ми вас захистимо». 3 березня чотири командири з різних місць зателефонували і сказали забиратися швиденько з міста, бо росіяни будуть брати штурмом», – ділиться спогадами Світлана Талан.
Жінка згадує, що задумувалася, чому вона має тікати зі свого міста та покидати свій дім. Першою зупинкою стало Дніпро, потім Миколаїв, а прихисток знайшли на заході – у Львові. Це місто було добре знайомим для письменниці ще з мирного часу, коли поїздки на захід були пов’язані з виходом нових книг та книжковими форумами.
«Чекаю на тебе, тату» – книга, яку Світлана Талан написала ще 2014-го, та вийшла вона тільки кілька місяців тому, хоча планово мала презентуватись у березні. «Чекаю на тебе, тату» – це книга оповідок бабусі для її внучки, а також книга надії та найпотаємнішого бажання дівчинки, яким вона ділиться тільки зі Святим Миколаєм.
«Ця книга була готова вже давно. Її герої – діти. Цих дітей я зустріла, коли в 2014-му вони приїздили в Севєродонецьк, тікаючи від бойовиків. Одну з цих дівчаток ви побачите в ілюстрації книги. Пам’ятаю, як вона заговорила до мене, хвалячись: «Знаєте, що в мене є?». Вона розстібає куртку, а там у неї невеликий саморобний виріб – паперовий жовто-блакитний прапор…», – розповідає Світлана.
