«Я народився в найкращому місті.І хто б міг подумати, що колись простий хлопчина з Луганської області стане справжнім героєм свого покоління і, напевно, безперечним лідером сучасної літератури.
Його твори – це жорстока критика уряду і несамовита любов до людей. Його твори – це справжня любов і нескорена жорстокість.
Узяти хоча б, ймовірно, найвідоміший жаданівський роман «Ворошиловград». За версією БіБіСі – найкраща книга десятиліття. Перекладена більш ніж 10 мовами. По ній створено комікс. А сам автор називає її «Історією і занепаду джазу у Донецькому басейні».
І хоча сам письменник називає себе більш «поетом, що пише прозу», йому ж підвладні найтонкіше ниточки почуттів, які тільки є у людини.
Коли вона повернулась, ближче вже до зими,
всі свої літні речі вимінявши на квиток,
в теплих її кишенях ховались портові дими,
а кров мала колір висушених
трояндових пелюсток.
І я гортав її книги в перці, кориці й вині,
і слухав собі неуважно, як вона залива,
і як виростають у темряві, зріючи на глибині,
чорний камінь вугілля,
зелена рослина трава.
І сонце повільно скочувалось під тиском своєї ваги,
і вона розсипала борошно, мов дзвінкий порошок,
і чекала кожного вечора коли вже підуть сніги,
але сніг, на відміну від неї,
так тоді й не пішов.
Нажаль, зрозуміти усю філософію і потужність його творів дано не кожному. Але достатньо тільки зазирнути у глибину його думок і полинути у човні посеред безкрайнього таланту цього митця, ти відчуваєш себе на своєму місці. Бо це наше різне, це те – чим живе кожен із нас…
Ілля Лук’яненко