Зустріч в коворкінгу Запорізького Центр журналістської солідарності розпочалася дещо незвичайно для всіх її учасників. Журналісти зібралися, щоб поспілкуватись з керівництвом релокованого до Запоріжжя Пологівського професійного ліцею, шлях якого до відновлення після виїзду з тимчасово окупованої території, був, по суті, унікальним. Але не з цього розпочав спілкування з медійниками заступник директора закладу Олександр Полянський, а з подяки.
З тих пір, коли я приїхала до Запоріжжя, спільнота Центру журналістської солідарності стала моєю другою сім'єю, а Центр допомоги з дуже промовистою назвою «Енергодар - це Україна!» - це маленький шматочок мого окупованого рідного міста, де живе надія на повернення додому, де я зустрічаю знайомі обличчя, людей, з якими ходили одними вулицями, співпрацювали, де живе незламна віра в нашу Перемогу... В Перемогу, яку наближає кожен день нашої роботи.
Розповідає голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко:
У Запорізькому Центрі журналістської солідарності цього разу говорили не про інформаційний фронт, а про внутрішній - психологічний. Зустріч із фахівчинею з психосоціальної підтримки Світланою Семеновою зібрала місцевих медійників, журналістів-переселенців і всіх, хто живе в умовах постійного напруження.
Майже чотири роки Гуляйпільщину мужньо й самовіддано захищала 102-га окрема бригада Сил територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського з Івано-Франківська, і за цей час її бійці стали для місцевих жителів не просто військовими, а справжніми символами стійкості, честі й незламності. Про подвиги захисників бригади, їхню щоденну самопожертву, про тих, хто віддав життя за свободу, і про тих, хто досі вважається зниклим безвісти, наш земляк, журналіст, краєзнавець, письменник, член НСЖУ та НСПУ Іван Кушніренко написав і видав дві книги під спільною назвою «Оборонці Гуляйпільського краю», вклавши в них не лише факти й свідчення, а й глибокий особистий біль, пам’ять і вдячність. Друга книга побачила світ у співавторстві з мешканкою міста Надвірна, вчителькою та матір’ю загиблого захисника Наталією Михалків, що надало виданню особливої щирості та емоційної сили.