Історичні паралелі: журналістика Другої світової та російсько-української війн
На тематичну зустріч по історії запорізької журналістики у Запорізький ЦЖС завітав історик, директор музею «Садиба Попова», журналіст Валерій Стойчев. Мова йшла про історичні паралелі - окупаційного періоду Запорізького краю у Другій світовій війні та журналістики на тимчасово окупованих територіях зараз, під час повномасштабного вторгнення російських військ в Україну.
- Такі порівняння зараз дуже доречні, - каже пан Валерій, - бо зараз на 75 відсотках нашої області «хазяйнує» ворог, який нав'язує населенню свої пропагандистські наративи. Ми повинні розуміти, як їм протидіяти, і саме для цього треба знати, як розгорталися медійні події у занятих фашистами містах регіону під час Другої світової війни.
Журналісти дізналися про газети «Мелитопольский край», «Мелітопольське слово», потім – «Новое время» - , які виходилі у 1941-1943 роках на території Мелітопольщини, газети «Азовский вестник», «Слово», що виходили у Бердянську, про біографії причетних до створення печатного продукту та подальші долі тих, хто був дописувачем у цих виданнях. Серед них майже не було професіоналів - юристи, громадські діячі. Навіть сам бургомістр Классен, зі своїм прес-аташе Павло Трофімовим, розуміючи важливість пропаганди, підпрягались до газетної справи, і сам Павло 
Григорович очолював одну з газет, де публікувались новини з фронту, юридичні матеріали, продукти російської судової системи. Звісно, що це був про прокупаційний владний продукт, направлений на «боротьбу з соціалістами».
Справжнім журналістом серед газетярів того часу став краєзнавець Іларіон Курило-Кримчак, який два роки був старостою села Вознесенка. Він був членом ОУН, одним із керівників підпілля на Мелітопольщині. Про це є, до речі, не лише документи, а й спогади місцевих жителів, які уникли вивезення на роботи в Германію, і згадували, що саме завдяки Курилу-Кримчаку вони залишилися вдома.
Зараз на ТОТ, у порівнянні з минулою окупацією, засобів інформації у ворога значно більше: там дуже багато радіо-станцій, які цілодобово «вещают о ценностях русского мира», як місцеві, так і всі російські, що є, та «регіональне» телебачення. Свого часу, коли загарбники тільки увійшли у Мелітополь, вони 
стали активно використовувати бренди газет, які багато десятиліть виходили тут – «Запорізька правда», «Новий день», щоб завоювати авторитет у читацької аудиторії. Після Перемоги доведеться прикласти максимум зусиль, щоб повернути виданням українське обличчя.
Досвідчений журналіст Юрій Гаєв представив колегам своє дослідження розвитку газетної та журналістської справи у Запоріжжі у 1980-2000 роках.
Зустрічі на тему історії журналістики у пресцентрі ЦЖС будуть і далі продовжаться.
Наталія Вадимова, Інеса Атаманчук
Фото Сергія Біжко
