«Ні разу не джентльмен»: історія військовослужбовця без штампів
Журналіст, нині військовий, Тарас Василенко нечасто буває в Запоріжжі — і саме тому його поява на сцені театру-лабораторії «Vie» на острові Хортиця стане подією, яку не варто пропускати.
Відомий запорізький журналіст, музикант і ветеранський діяч Тарас Василенко представить свою першу моновиставу «Ні разу не джентльмен», у якій звучить правда війни. Сьогодні театр стає формою служіння так само, як волонтерство і фронт. «Ні разу не джентльмен» — не просто театральний експеримент, а щирий діалог з глядачем без масок і прикрас.
В запорізькому Центрі журналістської солідарності Тарас Василенко поділився з колегами творчими планами.
– Реалізація вистави стала можливою, завдяки активній підтримці організатора Мистецького центру ветеранів, актора Сергія Собержанського, – говорить Тарас Василенко. – Це не лише історія героя. Це історія людини. І, можливо, трохи — кожного з українців. Формат — завжди виклик: актор залишається сам на сам із залом, покладаючись на власний досвід, іронічне слово і внутрішню правду з надією і вірою у перемогу.
Коротка, нетривіальна музична моновистава (80-
90 хв) — трагікомічна сповідь військовослужбовця без пафосу. Герой — Кобзар ТВ розповість про те, як війна парадоксально вчить любити себе. Як сміх стає способом вижити. Прозвучать старі й нові авторські пісні. Актор пропагує джаз manouche — циганський джаз, маловідомий для багатьох запоріжців. Родзинка музики — у віртуозній імпровізації на гітарі та етнічних інструментах.
У творчій зустрічі також взяли участь лідер Мистецького центру ветеранів Сергій Собержанський і керівник громадської організації «Сила розвитку», ветеран війни Андрій Бобровнік.
— Вистава зібрана не з ролей, а з пам’яті про воєнні події, у яких брав участь Тарас Василенко, — говорить Сергій. — Він пройшов бойовий шлях на Донецькому, Луганському, Куп’янському, Сумському та Запорізькому напрямках — там, де було найважче. На прифронті швидко закінчуються ввічливі слова. У розумної людини вони теж закінчуються. Бо коли по тобі гатять, інтелігентність не рятує. Рятує чесність. А вона іноді звучить з нецензурною лексикою, не для ефекту — для виживання. Саме тому ця вистава має позначку — 18+, бо це не прикраса і не метафора. Це жива прифронтова правда, яка не проходить цензуру тиші.
Керівник громадської організації «Сила розвитку» Андрій Бобровнік вважає українських воїнів не просто «котиками» і «титанами», а гідними нащадками козаків, які тримають фронт ціною власного здоров’я і життя.
- Але правда в тому, що навіть у «титанів» є межа, - каже він. - Солдати виснажені, хлопці гинуть, а фронт потребує не слів підтримки, а живих людей поруч. Саме тому сьогодні відповідальність — це не абстрактне поняття, а конкретний вибір, щоб вистояла країна, і було майбутнє. Вважаю за потрібне, щоб завдяки авторський виставі Тараса люди почули правду про те, що насправді відбувається на фронті, зрозуміли, що треба діяти, а не бути сторонніми спостерігачами, кола вирішується доля Батьківщини.
Подія має й важливу благодійну мету. Вхід на виставу — донат від 100 гривень. Військовим, ветеранам та їхнім сім’ям вхід вільний. Всі зібрані кошти будуть передані на потреби Першого окремого медичного батальйону, де служить давній товариш Тараса Василенко — Твис Лакман. До речі, всі кошти від своїх виступів Тарас відправляє саме туди.
Моновистава «Ні разу не джентльмен» — це приклад того, як сучасний український театр перестає бути сценою й стає позицією. Це не про мистецтво заради оплесків. Це про відповідальність — за пам’ять, витримку, право залишатися людьми. Саме так сьогодні народжується чесний український голос — прифронтовий, живий, незручний. До зустрічі в театрі 25 січня о 16.00. Там, де слова тримають стрій.
Вікторія Кириленко
Фото Світлани Христенко
