Героїня з вишиванкою: 90-річна запоріжанка Раїса Коляденко поділилася спогадами після порятунку від російського обстрілу
Рівно місяць після масованого ракетного удару російської армії по Запоріжжю, коли було пошкоджено сім багатоповерхівок та інфраструктуру міста, врятована 90-річна Раїса Герасимівна Коляденко зустрілася з журналістами і своєю рятівницею. Тієї ночі 25 листопада 19 людей отримали травми, а пожежі, спричинені влучаннями, охопили майже 2300 квадратних метрів. Завдяки зусиллям 103 вогнеборців було врятовано 10 осіб, серед яких і пані Раїса. Сьогодні вона подарувала рятівниці – Юлії Баришевій, керівниці прес-служби ГУ ДСНС в Запорізькій області, полковнику служби цивільного захисту – уцілілий вишитий рушник як оберіг, поділившись зворушливою історією свого життя, родини та любові до України.
Раїса Герасимівна, яка вискочила з дому вночі практично в тому, в чому спала – лише накинувши пальто та взувши капці на босу ногу, – ризикувала отримати переохолодження в укритті. "Якщо б не Божа ласка і не допомога, довелося б пані Раїсі сидіти до ранку, і все могло б скінчитися переохолодженням чи запаленням легенів", – розповіла пані Юлія, яка, проїжджаючи повз, евакуювала жінку до доньки, попри комендантську годину та відсутність таксі. Зв'язок встановився через знайомих з Театру юного глядача, і пані Юлія швидко відгукнулася на прохання.
Наступного дня, повернувшись до квартири, пані Раїса побачила руйнування: її оселя палала найсильніше через велику кількість дерев'яних елементів. "Всі речі опалені, жодної цілої сорочки не лишилося – все в кіптяві та пошкоджене", – згадує вона. Але в комоді вцілів один рушник, вишитий у мотиві "дерева життя".
"Я хочу подарувати його пані Юлії, щоб у вас завжди щастило, без ушкоджень. Нехай буде оберегом", – сказала Раїса Герасимівна, яка звикла вивішувати рушники на свята, прикрашаючи ними квартиру.
Життя пані Раїси – це справжня епопея української душі. Вона почала вишивати саме тоді, коли Україна здобула , у 1991 році, і в тому ж році перейшла на українську мову в повсякденному спілкуванні. "Мені дуже подобається Україна і все в ній, в тому числі її уклад", – каже вона. За ці роки вона вишила 44 вишиванки, одну з яких відправила до Канади 
онучці доньки Ольги. "Бабушка Рая, я хочу, щоб ви вишивали", – просила онука. А ще 46 рушників роздала рідним, особливо малим онукам. "У моїх рідних не по одній вишиванці, а по дві-три", – посміхається вона.
Пані Раїса була на всіх Майданах – від Помаранчевої революції до Революції Гідності, – особисто обходила всі палатки протестувальників, підтримуючи дух нації. Свої корені пані Раїса простежує до козацьких часів. У 2010 році, у 75-річному віці, вона розшукала родичів у Кролевці Сумської області через інтернет. "Забив прізвище 'Ганна Шок' – і висвітилося: депутат міської ради Василь Миколайович Гонашко. Він сказав: 'Я вас чекаю'", – пригадує вона поїздку. Там вона дізналася про предків-козаків з Кролівецької сотні гетьмана Мазепи: Федір, Грицько, Данило, Аким, Огей – записані в книзі 1724 року. "Я своїм онукам кажу: я козачка, а ви всі козаки!"
Дитинство Раїси пройшло в селі Мала Гарбузівка біля Запоріжжя – "в одну вулицю". "Пам'ятаю з трьох рочків: стою біля бабусі з кружкою, чекаю свіжого молока від корови. Хлопці кричали: 'Городська приїхала!'", – сміється вона. Батько, Герасим Іванович Гонашко, приїхав будувати ДніпроГЕС, став раціоналізатором. А під час Другої світової війни, коли дівчинці було шість, вона пам'ятає гул заводів Запоріжжя. Пані Раїса не забула й архівні запити: писала до Сум і Чернігова, отримуючи документи про предків-козаків.
«Українська нація – така сильна. Я люблю свою Україну", – каже вона, бажаючи всім спокою. Серед цікавинок – поїздка до унікальної яблуні в Кролевці, що розрослася на 10 соток, яку не вдалося пересадити навіть Мічуріну.
Славко Твердохліб
Світлини Петра Горбанєва
