Неупереджений погляд на історичне минуле Запоріжжя
Нещодавно у Запорізькому Центрі журналістської солідарності Денис Васильєв, історик, громадський діяч, керівник організації ГО «Центр розвитку бізнестехнологій та культури» презентував міжнародний проект «Lost Transition», в рамках якої провів унікальну екскурсію -дискусію «Транзитний діалог. Громада і місто скрізь часи і епохи» центральною частиною міста Запоріжжя. Медійники, в тому числі журналісти-переселенці, взяли участь у мандрівці вулицями прифронтового міста.
Знаковий початок - Запорізький осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва Украіни, де стоїть скульптура козака роботи cкульптора Жолудєва.
Ми ознайомились з багатьма цікавинками з історіі міста за порогами – відомий Бульвар Шевченка раніше йменувався проспектом Жданова, названий в його честь ще за життя. Активісти організації ознайомилися в багатьма архівами, які розказали про жорстокість Жданова, за наказами якого закатовували українських народних митців, письменників, композиторів. А перейменували проспект з ініціативи відомого запорізького поета, голови місцевої обласної організації НСПУ Петра Ребра у 1992 році, який розвінчав партійного діяча у книзі «Шевченко і Запоріжжя».
Біля локаціі БК «Дніпроспецсталь» (в минулому ПК «Жовтневий») Денис Олегович розповів, що будівля будувалася за кошти заводу та в подальшому була передана місту. Біля центральних сходів планували поставити пам’ятник запорізькому металлургу і тимчасово, до введення в експлуатацію БК, встановили його на проспекті Металургів, але немає нічого тимчасового, щоб воно не стало постійним, статя стоїть де й була і досі.
Біля годинника на початку бульвара Шевченка згадали запорізьких лавреатів престижної премії України імені Шевченка, які народились у нашому місті. Їх десятеро, серед них - мультіплiкатор Володимир Дахно, поет і письменник Микола Нагнібіда, артист музично-драматичного театру Костянтин Параконьєв, головний режиссер цього ж театру Сергій Сміян, актриси сестри Наталя та Ольга Сумські, редактор газети «Індустріальне Запоріжжя» Андрій Клюненко, композитор Платон Майбороди.
Поговорили про індустріалізацію міста. Виявилося, що фільм «Весна на Зарічній вулиці» мав державне замовлення, і його ціллю було заохотити населення країни заповнити робочі місця на запорізьких заводах. Тому це позначилось і на складі населення Запоріжжя.
Гід звернув увагу на радянську символіку художнього оформлення гербу міста Запоріжжя, яку вже за тридцять років незалежності України треба було б вже змінити, бо сьогодні його навіть окупанти використовуть у своїй пропаганді. Це теж транзит в часі, втім, герб Запорізької області більше відповідає нашої сутністі.
Поволі перейшли до Алеї Слави. Біля пам’ятника афганцям брили з переліком країн, де сталися радянські воєнні злочини. Це теж міжчасовий транзит, де ми повинні визначитися, чи треба знати про це нашому молодому поколінню. Наше місто перевантажено радянською ідеологіїєю, а не мистецькими артоб’єктами. Дошка Пошани почесних громадян вже застаріла з огляду на війну у країні.
Закінчилася екскурсія на вул. Південно-українській. Вона була дуже цікавою, живою та емоційною. Журналісти чекатимуть на продовження вивчення неупередженої історії нашого міста. Задля перенесення досвіду успішних людей радянського часу у сучасний час нашої незалежності і української автентичності й робиться велика робота небайдужими запоріжанами, освітянами і істориками такими, як Денис Васильєв.
Світлана Костюк, фото авторки
