Права маємо, а що про них знаємо?
«Я маю право…» - переважна більшість громадян доволі часто повторює ці слова, апелюючи до співрозмовника, коли треба вирішити якусь проблему. Але добре орієнтується в своїх правах лише кожен десятий. Більше того, навіть службові особи, від яких безпосередньо залежить вирішення проблеми, з якою звертається громадянин, на жаль не завжди ґрунтовно орієнтуються в розгалуженій системі прав людини. І, як наслідок, виникає соціальна напруга, і до здійснення свого права люди проходять значно довший шлях, ніж могли б. Тож і виходить: права маємо, а про них мало що знаємо.
За даними соціологічних опитувань, більшість громадян України дізнаються про права людини зі ЗМІ: з телевізійних програм, з Інтернет-сайтів, з газет, з обговорень на Інтернет-форумах та в соцмережах. Відповідно, якість журналістики з висвітлення тем, дотичних до прав людини, має значний вплив на поінформованість їхніх читачів про власні права. Чутливість, толерантність, орієнтованість на людину та інклюзивність у журналістських матеріалах, а також уникнення практик, які суперечать правам людини, сприяють, крім того, розвитку стійкого та гуманного суспільства.
Саме про це і йшла мова в Центрі журналістської солідарності Запоріжжя на тренінгу «Права людини в медіа», який провів доцент кафедри журналістики Запорізького Національного університету Павло Мірошниченко для журналістів-переселенців та місцевих медійників. Проходив тренінг у формі діалогу, запитань-відповідей, обміну думками, що надало заходу динамічності і цікавості. Кожен міг висловити власне бачення проблеми, а потім всі разом, під керівництвом тренера, шукали істину, робили висновки і в підсумку доходили до спільної думки.
У ході тренінгу журналісти поділилася спогадами про різні ситуації, коли їм спільно з колегами доводилось захищати права людей і власні права. Крім того, учасники заходу зосередилися на окремих прикладах, які ілюстрували проблемні ситуації, коли журналіст може порушити чиїсь права чи, навпаки, повинен їх захищати. А також навели приклади, як толерантно писати на проблемні й делікатні теми, що стосуються, скажімо, питань сімейного та гендерного насильства, написання матеріалів про людей з інвалідністю.
- Варто підкреслити, що журналістам слід уникати таких слів як «жертва насильства», його можна замінити на вислів «людина, яка постраждала від сімейного насильства», - зазначив Павло Мірошниченко. - Ми завжди намагаємось уникати термінів «інвалід», «людина з вадами», натомість писати треба «людина, яка має інвалідність», «людина, яка має вади зору». Тобто варто акцентувати увагу не на тому, що ця людина має якісь вади, а на тому, що їй потрібна наша допомога. Ми завжди повинні орієнтуватись на таку подачу журналістського матеріалу, яка б не порушувала права людини, бо за призначенням, за покликанням своїм саме журналісти стоять на сторожі демократії, що тотожно – на захисті прав людини, - підкреслив тренер.
- Загалом тренінг пройшов дуже цікаво і ніби на одному диханні, - поділилась враженнями запорізька журналістка Олена Морозова. Все, що ми повинні враховувати, коли пишемо в медіа про права людини безпосередньо, чи якісь дотичні до цієї проблеми матеріали, кожен в результаті спільної дискусії та аналітичних узагальнень тренера, зміг привести до певної системи, яка забезпечить правильні підходи до висвітлення цих чутливих тем. А в практичній частині ми вже самі змогли визначити, де в журналістських матеріалах є порушення прав людини у різних його проявах. Робота була настільки плідною, що ми попросили тренера провести ще одне заняття. Бо ж знань багато не буває, - підкреслила журналістка.
Тамара Борт, Валентина Бистрова
Фото Дар’ї Зирянової
