Запоріжжя незламне: історія та сучасність у мережеві вулиць
«Ні, ти не знаєш добре України, якщо на Запоріжжі не бував!» - писав свого часу відомий український поет, наш земляк, Петро Ребро. Дійсно, у міста на Дніпровських порогах тисячолітня історія, багата на події в різні часи та народи. Тут дивним чином переплелися долі людей, тут була колиска українського козацтва, народжувалася історія вільної країни, шли бої за її незалежність та волю, розвивалась промисловість та розквітало сільське господарство.
Здавалося б, про рідне місто ми знаємо дуже багато. І все ж чимало цікавого залишається поза нашою увагою. В цьому пересвідчилися запорізькі журналісти Центру журналістської солідарності під час екскурсії «Таємниці Запоріжжя», яку для них провела досвідчений гід Валентина Віниченко. Особливо пізнавальною екскурсія стала для медійників з інших регіонів, котрі у зв'язку з війною вимушено залишили свої домівки і тепер мешкають і Запоріжжі.
Екскурсія розпочалася на території річкового порту. Звідси рукою подати до Дніпровської ГЕС, яка у 1927 році визначила долю Запоріжжя як великого індустріального центру. Валентина Віниченко розповіла про етапи будівництва гідроелектростанції, про людей, які в надзвичайно тяжких умовах зводили її. Вона також показала унікальні фотографії, що закарбували картини побуту і відпочинку будівельників.
Як будували Дніпрогес? В яких умовах жили будівельники?
Що було на місці нинішнього річкового вокзалу?
І ще багато цікавого довідались місцевих журналісти під час екскурсійної прогулянки, - каже журналіст з Маріуполя Вячеслав Твердохлеб. - Разом пригадали і старий Олександрівськ, і де ходили трамваї проспектом, і де був автовокзал в самому кінці пр. Соборного. Прогулялись і двориком будинку Водників, подивились на фонтан якому понад пів сторіччя.... Запоріжжя завжди нове і завжди таке різне.
У 1932 році був затверджений проект розвитку нової частини міста, так званого соцмістечка, на місці 6-го баракового селища. В розробці проекту взяли участь архітектори В. Веснін, Г. Орлов, М. Коллі, В. Лавров. Соцмісто - це величні будівлі рідкісних нині зразків конструктивізму 20-30 років і розкішних прикладів післявоєнного ампіру. Прикметно, що серед будинків цієї частини міста важко знайти повністю одинакові. На Всесвітніх виставках в Парижі у 1937 році та в Нью-Йорку у 1938 році проект нашого Соцміста представляв радянські міста та отримав дві «Золоті медалі».
Разом з Валентиною Віниченко ми пройшлися дворами до розкішної будівлі обласної філармонії, зведеної за проектом Г. Вегмана. Ця споруда має унікальні технічні характеристики, завдяки яким концертний зал Запорізької філармонії вважається одним з найкращих у світі.
Учасники екскурсії почули від гіда цікаві історії про стадіон «Арена-Славутич», про популярний серед запоріжців парк Металургів і спільне дозвілля жителів навколишніх будинків в середині минулого століття.
- Прогулянку Соцмістом Валентина Степанівна разом з екскурсантами розпочала на площі Запорізькій, яка ще не так давно носила ім’я Леніна. До речі, на цій площі в 60-і роки минулого століття розміщувалася автостанція, з якої до Дніпропетровська відправлялися міжміські автобуси «ЛАЗ», - ділиться враженнями журналістка Тамара Борт з Гулійпілля. - А далі екскурсанти слухали цікаві розповіді про будівництво «Дніпрогесу», про будинки водників, будинки-комуни, про стадіон «Металург», про чудову будівлю обласної філармонії, про класичні елементи архітектури та ін. Одним словом Соцмісто - це поєднання низки унікальних пам’яток архітектури, які сконцентрувалися на невеликій території.
Всі ми під час прогулянки містом отримали позитивні емоції, заряд бадьорості, незабутні враження і спогади.
Сьогодні наше чудове місто стійко тримається під ворожими обстрілами рашистів, багато історичних будівель зруйновано, але стійких запоріжців не зламати: вже зараз ведуться реставраційні роботи, відновлюються вілиці та парки. Ми віримо в майбутне славетного Запоріжжя і разом йдемо до Перемоги!
Ніна Деркач, Наталія Вадимова
Фото Дар’ї Зирянової та Ніни Деркач
