Ігор Лавров: «Я побачив на власні очі, як виживають люди під обстрілами»
Ігор Лавров - відомий запорізький фотохудожник, який до повномасштабного вторгнення показував унікальний рослинний і тваринний світ острова Хортиця. Але після 24 лютого 2022 року, як і більшість журналістів, Ігор почав фотографувати війну та її наслідки. Як змінилось його життя і що тепер у нього в обʼєктиві, дізнавався Запорізький ЦЖС.
Як часто доводиться їздити на зйомки в прифронтові території?
- Досі це відбувалося нерегулярно, оскільки я не мав акредитації і зазвичай їхав з військовими і підлаштовувався під них. Коли була у хлопців якась можливість, брали мене на Донеччину чи по нашій (Запорізькій) області. Усі поїздки відбувалися, коли було зручно нашим захисникам.
Де вже побував?
- Костянтинівка, Курахове, Дружківка, Селидове, Нью-Йорк - це все Донеччина. Окрім цього були поїздки населеними пунктами Оріхівської і Гуляйпільської громад.
А чим запамʼяталась остання подорож?
- Останній раз їздив в Нью-Йорк (Донецька область). Цей населений пункт знаходиться в 2,5 км від лінії фронту. Там постійно ведуться обстріли ще з 2014 року. Я побачив на власні очі, як виживають люди під цими обстрілами. Вони без електрики, газу, води, буржуйки встановлюють прямо в жилих кімнатах. Багато людей похилого віку, які не хочуть виїжджати. В місті майже нічого не працює - декілька крамничок з продуктами і періодично доставляють гуманітарну допомогу. Місто живе, але дуже важко - цим і запамʼяталась моя остання подорож.
Що для тебе особисто найважче у подібних поїздках?
- У таких поїздках головне перебороти страх, бо ти постійно чуєш вибухи і звуки прильотів. Страх може давити на тебе психологічно і заважати виконувати свою роботу. Для мене, наприклад, дуже важливо довіряти людині, з якою я їду на зйомки. Але наші військові досвідчені хлопці, тому я почуваюсь захищеним і повністю зосереджуюсь на виконанні своїх професійних обовʼязків.
Чи є в тебе власні лайфхаки, щоб працювати швидко і ефективно в екстремальних ситуаціях?
- Я більшу частину знімаю просто з автівки, тому що швидко їдемо і деінде зупинятись небезпечно. Це не ідеальні умови для зйомки, але ми підлаштовуємося під них. Якщо є дуже цікаві місця і безпекова ситуація дозволяє, то я прошу військових зупинитись на пару хвилин. Тоді доводиться максимально швидко працювати, щоб не наражати на небезпеку хлопців.
А вже спланував наступну поїздку?
- Тепер мені простіше планувати, адже за допомогою Запорізької обласної організації НСЖУ отримав акредитацію, за що дуже вдячний. Тепер буде їздити цілком офіційно. Якщо все вдасться, то знову поїду на Донеччину, а потім – до Гуляйполя.
Чи потрібна тобі допомога від ЗОО НСЖУ, щоб виконувати свою роботу ще краще?
- Я дуже вдячний Запорізькому Центру журналістської солідарності НСЖУ за наданий захист. Тут мені підібрали каску, бронежилет, видали аптечку. Розказали, як його правильно одягати і підлаштовувати під свої потреби, надали декілька порад щодо зйомок на прифронтових територіях. Полегшити мою роботу міг би також зручний одяг. На Донеччині вже давно холодно і до нас зима наближається, хотілось би мати щось тепле і зручне. У мене немає відповідного одягу, щоб довго працювати на морозі або коли дме сильний вітер.
До вже сказаного додамо, що Запорізький Центр журналістської солідарності перейнявся проблемою військового фотокореспондента і звернувся до волонтерів з проханням про допомогу. Вже є перший результат – Ігорю Лаврову буде передано комплект термобілизни.
Дар’я Зирянова
Фото авторки
