Катерина Клочко, фотокореспондентка сайту 061, від початку повномасштабного вторгнення періодично їздить в прифронтові громади і на позиції до наших військовослужбовців. Як відбуваються такі поїздки, що в них найважче і яка потрібна допомога журналістам, про все це дізнався Запорізький Центр журналістської солідарності.
Як часто ти їздиш на зйомки в прифронтові території?
- В основному ми знімаємо життя прифронтових громад, часто робимо матеріали звідти. Окрім цього, також їздимо і до наших військовослужбовців, які працюють на запорізькому напрямку. Це приблизно кілька відряджень на місяць.
Куди останній раз їздила? Чим запамʼяталась ця подорож?
- Одна з останніх локацій, де ми були з колегами і військовослужбовцями 65-ї бригади - це позиція під назвою «Ікси» (декілька кілометрів від Роботиного). В червні 2023 року наші хлопці звільнили від ворога ці позиції, і це дозволило нашим підрозділам просуватись далі. Ось, власне, військові і показали нам бліндажі, вогневі точки, де раніше базувався ворог. Російські військові покидали там всі свої речі, боєкомплекти. Зафіксували це все - і зробили матеріал.
Що найважче у таких поїздках? З якими труднощами приходиться стикатись?
- Найважче домовлятись про всі ці зйомки. Але все одно я не можу назвати це великими труднощами, бо як би мені не було важко, я все одно повертаюсь до свого дому, лягаю в своє тепле ліжко. А хлопці, про яких ми робимо матеріали, залишаються там, ризикують своїм життям. Ми приїхали і поїхали, нам нема на що жалітись.
Чи є у тебе вже якісь лайфхаки з власного досвіду, як працювати швидко і ефективно?
- Одразу по приїзду зі зйомки я завжди все ставлю на зарядку, звільняю місце в картках памʼяті. Я старанно готуюсь до кожної поїздки і навіть маю свою «тривожну валізу» з усією необхідною технікою і акумуляторами, про всяк випадок. Я 24/7 в бойовій готовності, технічній і фізичній.
Чи потрібна тобі допомога від НСЖУ (і яка саме), щоб ще поліпшити свою продуктивність в таких умовах?
- Заходи, які проводить Запорізький Центр журналістської солідарності - це найбільша допомога для мене особисто, і я дуже вдячна за це ЗОО НСЖУ. Ось таке неформальне спілкування з колегами, які тебе розуміють, сприяє моєму психологічному розвантаженню. Це допомагає відволіктись. А ще у нас досі не вирішено питання зі страхуванням журналістів, які працюють в зоні бойових дій. Є відповідна програма від Міжнародного фонду страхування журналістів, але заявку треба подавати не пізніше ніж за 36 годин до відрядження. В більшості випадків це неможливо, оскільки відрядження часто переносяться, і про виїзд ми дізнаємось часто напередодні ввечері або в кращому випадку за 24 години. Хотілось би підтримки НСЖУ в питанні розробки якоїсь державної програми страхування для журналістів.
Дар’я Зирянова
Фото Дмитра Смол’єнка