«Новий театр» перемагає на культурному фронті
До Центру журналістської солідарності на зустріч з журналістами-переселенцями завітали наш колишній колега, директор та режисер-постановник «Нового театру» Владислав Лебедєв і актор «Нового театру» Олександр Лазутін, якого більше знають, як директора видавництва «Дике поле».
Двадцять років Владислав мешкає у Запоріжжі, працював у міській газеті «Запорозька Січ», журналах, а років тому він створив у нашому місті дивовижну річ – заснував і очолив «Новий театр».
Журналістику практику Влад проходив під керівництвом Петра Положевцева, який свого часу був заступником редактора газети «Комсомолець Запоріжжя» (нині «МИГ»). Саме Петро Григорович розгледів у ньому неабиякі задатки журналіста і запропонував роботу у столиці, але Влад повернувся на рідну Дніпропетровщину, працював там редактором газети. Потім переїхав до Запоріжжя, де мав очолити кафедру газетного менеджемента в одному з вишів.
Паралельно із журналістикою Владислав почав грати на сцені запорізького муніціпального театру-лабораторії «Ві» (Vie). Історія якого розпочалася у 1991 році в результаті експерименту групи акторів запорізького ТЮГу і музикантів…
Олександр Лазутін - випускник філологічного факультету, згадав, як у роки студентства він грав у студентському театрі. Потім з відкриттям у нашому місті Театру юного глядача кілька років був там завлітом. І ось нещодавно доля перетнула Олександра і Владислава…
Пройшло ціле десятиліття доки Владислав вирішив створити свій власний приватний авторський театр, бо його завжди засмучувала і обтяжувала стандартність академічних театрів, хотілося створити справжній храм мистецтва, наукову лабораторію по дослідженню людської душі, моральну, духовну кафедру суспільства. Тому, що для такого великого промислово-індустріального міста два театри, - вважав Лебедев, - це дуже замало!
Історія «Нового Театру» розпочалася 25 лютого 2012 року з вистави «Тринадцятий апостол» – в день 125-річчя від народження видатного українського режисера-новатора Леся Курбаса. За перший рік творчої роботи «Новий Театр» підготував сім прем’єр. Наступного року було випущено ще чотири прем’єри. Всього через рік, у 2013-м, театр взяв участь у Міжнародному театральному фестивалі «Театр. Чехов. Ялта», на якому вистава «Медея» стала лавреатом.
Наступного року було «Приборкання норовливої», присвячене до 450-річчя з дня народження великого Вільяма Шекспіра. У виставі брали участь 15 акторів - це наймасовіший спектакль у репертуарі.
У 2015 театр підготував виставу «Город Z. Охоронці» у жанрі саунд-віжіон-драма, тобто виставу-кіно про рідне місто і війну на сході України, яка вже крокувала кровавими плямами по Донбасу… У тому авторському патріотичному проекті поруч з заслуженими артистами України Надією Стадніченко і Віктором Гончаровим, викладачами театрального факультету ЗНУ, на сцену виходили їх студенти. Достатньо сказати, що вистава ця стала лавреатом Першого Всеукраїнського фестивалю патріотичного театру «Миротворець» у Дніпропетровську.
Протягом десяти років «Новий театр» видав на суд глядачів 29 вистав. Його визнано найбільш гастролюючим театром: до війни актори 10 разів на місяць виїжджали у невеличкі місця Запорізької та Дніпропетровської областей.
Сьогодні театр відстоює свої новаторські позиції на культурному фронті, завдяки новій роботі – «Барабани вночі». Жанр вистави означено – трагікомічне кабаре за мотивами одноіменної п’єси Бертольда Брехта.
У відомої журналістки Наталії Гаєвої ще до прес-конференції виникло питання. А чому саме Бертольд Брехт? Чому саме ця п’єса? До речі, яку під час видання повного зібрання творів німецького драматурга не хотіли включати до багатотомника. Тому що він за своїми переконаннями був комуністом, а його п'єси мали яскраво виражене ідеологічне спрямування, що шокувало значну частину «добропорядної» буржуазної аудиторії.
Владислав розповів, що працювати над виставою актори театру розпочали ще у 2021 році. Саме цю п’єсу в Україні ніхто не ставив, тому що вона вважається дуже суперечливою і важкою саме у принципах і підходах боротьби за любов. Прем’єра мала відбутися 25 лютого 2022 року, до 10-річчя театру, але це не сталося… З початку широкомаштабної агресії сусідньої країни проти України від 24 лютого минулого року театр не працював півтора року. Багато акторів виїхали за кордон.Трупа майже розпалася.
– Ми зібрали виставу заново, переклали текст українською мовою, дещо в ній змінили, додали відеоряд та інші театральні фішки, розвиваючи метод Бертольда Брехта, Наприклад, у фіналі виконуємо зонг, це такий сучасний варіант актуальної поезії під музику. Наш зонг вийшов дещо незвичним - музика німецької групи «Рамштайн» на вірші Андрія Жадана та мій приспів", - розповів Владислав Лебедєв.
Втім, вистава, яку готували до повномасштабної війни, зараз звучить навіть актуальніше, ніж її показали б тоді. Владислав Лебедєв запросив журналістів-переселенців на спектакль, яке було з радістю прийнято.
Едуард Бобровицький, фото Юрія Зелінського
