«Ще не висохла криниця - Запорозька Січ жива!»
Про минуле і сьогодення – нетлінну козацьку славу і криваві битви за волю України, про її духовне і культурне надбання, які в ці важкі воєнні часи живлять нас силою, надією і вірою в перемогу, йшлося на круглому столі в Запорізькому Центрі журналістської солідарностіНСЖУна тему: «Великий Луг і Запорозька Січ. Виникнення феномену. Еволюція, історична пам’ять».
Захід був тим більш цікавим, що провів його В’ячеслав Саричєв- член нашої журналістської спільноти, який багато років працював головним редактором на місцевих телеканалах, займався науковими розвідками в галузі історії Запорожжя, став доктором філософії і нині працює науковим секретарем Національного заповідника Хортиця».
З його розповіді журналісти-переселенці та місцеві медійники дізналися чимало ексклюзивної інформації, яку здобував сам журналіст у своїх наукових дослідженнях, познайомилися з оригінальними картами зарубіжних дослідників, що розкривають невідомі донині сторінки героїчної історії Великого Лугу та Запорозької січі 15-18 століть, побачили знімки унікальних артефактів, які здобули протягом багатьох років українські археологи-дослідники з глибин Дніпра і розкопали на острові Хортиця -цих сакральних місцях духовної сили нашого народу.
- Великий Луг. Таку назву мала місцевість у Дніпровських плавнях, довжиною майже 100 км і в ширину близько 20 км, яка вважається колискою запорозького козацтва, пам’ятає героїчні сторінки боротьби наших славних предків за волю України, яка ознаменувалася створенням професійного козацького війська, розвитком самоврядування та демократії, прийняттям першої Конституції Пилипа Орлика. Звідти зростали наша слава, наша пісня, гартувалися наша воля і душа, які і сьогодні живлять нас у боротьбі з російськими загарбниками, - зазначив В’ячеслав Саричєв.
- В середині минулого століття Великий Луг опинився на дні Каховського водосховища. Цілий пласт нашої культури поглинули дніпрові води. Вчені не встигли дослідити і десятої частини цих сакральних місць. Після підриву російськими військами Каховської ГЕС ця територія привернула до себе посилену увагу науковців. Зокрема, археологам вона зможе подарувати нові цікаві історичні знахідки. Але широкомасштабні дослідження ми зможемо провести лише після нашої перемоги, - підкреслив вчений-дослідник.
Разом з ним журналісти - учасники круглого столу - перегорнули сторінки розвитку осередків козацтва. Першою із Січей вважається Томаківська, яка існувала з 1564 по 1593 рік. Пізніше утворилися і свого часу припинили існування Базавлуцька, Чортомлицька, Кам'янськаСічі. Широковідома Запорозька Січ, що розташовувалась на острові Хортиця, була своєрідною верхньою частиною Великого Лугу.
- Час віддаляє від нас ті буремніроки, і приходять нові покоління, але героїчні справи наших славних козацьких предків і сьогодні надихають українських воїнів на перемогу. Недарма ж військові підрозділи ЗСУ, які нині боронять Україну, з гордістю носять ім’я запорозьких козаків. А наша 55 окрема артилерійську бригада “Запорозька Січ”, яка воює з ворогом на Запорізькому напрямку, на вшанування мужності та героїзму особового складу, виявлених під час захисту державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності України нещодавно нагороджена Президентом України Почесною відзнакою “За мужність і відвагу”. Тож, - ще не висохла криниця, Запорозька Січ жива. І рідна Україна переможе! Саме в цьому, на мій погляд, є головний підсумок круглого столу. І цей підсумок залишився в наших серцях і душах,- поділився своїми враженнями від заходу журналіст з Гуляйполя Іван Кушніренко.
Ніна Деркач, Валентина Бистрова
Фото авторів
