Прощальне слово про колегу Таню Ковальову
«Я хочу в степ. Я хочу в непоміченість. По саму душу в спокій і полин», - призналася кілька років тому Таня Ковальова на своїй сторінці у ФБ. У неї було багато цитувань улюбленої Ліни Костенко. Гірке слово «було»...
Тані не стало після кількарічної лютої боротьби з жорстокою підступною хворобою. Вона була неймовірно мужньою, дуже любила життя, з усіх сил його продовжувала, хоча ці сили були нерівними. Уже смертельно хворою, вона жартувала, у наших розмовах згадувала кумедні випадки з нашої спільної роботи в «Запорізькій правді». Любила село, людей, свою професію, над усе любила своїх дітей, обожнювала онуків і дуже шкодувала, що не встигне побачити їх дорослими.
Мені дуже важко це писати, відчувати, що не стало близької душі. Свого часу у ФБ я написала пост, прохання допомогти у лікуванні Тані. Так багато людей щиро посприяли! Таня не приховувала сліз вдячності. І зараз щиросердно хочеться вклонитися усім, хто відгукнувся свого часу на моє звертання. Спасибі всім, хто пожертвував власні кошти, завдяки яким Таня змогла провести ряд сеансів хіміотерапії, вони продовжили їй на деякий час буття на цьому світі.
Хай Господь береже кожного! Згадаймо світлу душу, добру людину Таню Ковальову, яка пішла у степи, які любила...
Анна Кліковка
Правління Запорізької обласної організації НСЖУ глибоко сумує з приводу смерті нашої колеги, талановитої журналістки Тетяни Ковальової і висловлює щирі співчуття іі рідним та близьким.
Світла пам’ять тобі, колего!
