Журналісти і війна: працювати професійно і безпечно
«Чи змінює війна стандарти журналістики? Як писати про російські звірства, воєнні злочини і геноцид?» – такою була тема тренінгу, який пройшов в Запорізькому Центрі журналістської солідарності. Для місцевих медійників, журналістів-переселенців та студентів факультетів журналістики запорізьких вишів його провела його відома медіатренерка, кандидат наук з соціальних комунікацій, доцент Запорізького класичного університету і водночас – членкиня НСЖУ Ангеліна Тригуб.
- За час повномасштабного російського військового вторгнення стандарти української журналістики, залишившись основоположними, все ж набули суттєвих змін. Зараз медійники не ставлять на перше місце надоперативність, не женуться за сенсацією у висвітленні воєнних подій, а ретельно перевіряють кожен факт, кожну цифру, щоб не допустити до публікації матеріал, який може зашкодити передусім нашим військовим, - підкреслила медіатренерка.
Далі вона прокоментувала для журналістів положення Наказу Головнокомандувача Валерія Залужного, виданого одразу після початку війни, яким регламентується робота вітчизняних ЗМІ. Адже існує чимало обмежень у висвітленні бойових дій, пересування військової техніки, розміщення засобів ППО, переміщення військ, охорони воєнних об'єктів.
- Зокрема, журналісти не повинні називати адреси підприємств і закладів, куди під час обстрілів поцілили ворожі ракети. Слід утриматися від швидкого поширення інформації, аби ворог не зміг нею скористатися і завдати наступний удар. Краще узгоджувати публікації про наслідки ворожих ударів з регіональним військовим керівництвом. Ряд застережень існує і щодо оприлюднення кількості потерпілих і загиблих. Така інформація теж підлягає ретельній перевірці.
- Готуючи свої публікації, журналісти повинні чітко дотримуватись точності і достовірності фактів. Якщо немає можливості самим відвідати місце, де стався обстріл, вони можуть скористатися свідченнями очевидців. Але їхні прізвища вказувати необов'язково. Слід пам'ятати про журналістську етику, особливо під час інтерв'ю з потерпілими та їх рідними, - зазначила Ангеліна Тригуб.
Журналісти разом з тренеркою обговорили також цілу низку практичних порад медіаекспертів, як дотримуватись журналістських стандартів, таких як точність, повнота інформації, неупередженість, оперативність, етика, тощо, як писати про трагічні події.
- Під час поїздок в деокуповані населені пункти, на території, наближені до лінії фронту, чи на місця прильотів, де багато руйнувань і загинули люди, - журналісти стикаються з наслідками воєнних злочинів росіян. Писати і знімати про це важко, але потрібно, щоб не тільки співвітчизники, а й увесь світ дізнавався про жахіття війни. Але важливо при цьому не порушувати етичних нор, не зашкодити людям, які і так постраждали, - підкреслили під час обговорення теми журналісти-переселенці з тимчасово окупованого містечка гірників Дніпрорудного Олена Машталяр та з прифронтового Гуляйполя Іван Кушніренко, які на власні очі бачили поневіряння людей у ворожій окупації, звірства російських загарбників на нашій землі, кров і смерть.
Медіатренерка підкреслила ще один надто важливий момент роботи журналістів на фронті та на прифронтових територіях: не заважати воякам чи рятувальникам, не порушувати правила безпеки.
- Тренінг був дуже актуальним і корисним. – зазначила після закінчення заходу Крістіна Кулагіна, студентка факультету журналістики Запорізького Національного університету, яка проходить практику в Центрі журналістської солідарності. - Журналісти нині ведуть своєрідний літопис війни, літопис героїзму українського війська і нашого народу, фіксують факти, події, свідчення про геноцид і звірства ворогів, для всього світу, для історії, для міжнародного суду, який обов’язково відбудеться після нашої перемоги. І в цьому - головна місія журналістів на війні.
Вероніка Баля
Фото Марії Гончаренко
