Сонячного квітневого ранку журналісти-переселенці та ветерани спілки відправилися подивитись Дива Природи у Запорізькому Ботанічному саду. Таку чудову тематичну екскурсію для них організував Центр журналістської солідарності.
Дитячий міський Ботанічний сад був закладений 29 жовтня 1958 року, із 1971 року оголошений парком-пам`яткою садово-паркового мистецтва. Він входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється законом як національне надбання світової системи природних ресурсів, є перлиною нашого міста, яким разом з досвідченим персоналом опікуються юні екологи-натуралісти. Входить до асоціації ботанічних садів України з 1992 року.
Останніми роками під керівництвом Тамари Єрьоміної, яка понад 20 років очолює заклад, сад, розташований на території площею 12 гектарів, реконструюється, перероджується. Побудована нова сучасна оранжерея тропічних рослин з водним басейном, оновлені теплиці, дитячий майданчик, альтанки для відпочинку, тематичні алеї з квітучими магноліями, алеєю бонсай, колекцією рідкісних видів рослин, унікальних дерев та кущів.
Перетнувши парадний вхід, одразу потрапляєш в обійми її величності природи. Особливо навесні, коли з`являється перше тендітне листя, пташки співають весільних пісень, сяють різнобарв`ям квіти: жовті форзиції, ніжна палітра магнолій більш, ніж 30 сортів, поле різнокольорових тюльпанів. Рожевим мереживом вкриті сливи Писарді та японські сакури.
Перше враження від «тропічної» оранжереї – зупинка дихання від емоцій. Тому що несподівано потрапляєш у джунглі з безліччю папороті, фікусів, ліан, пальм та інших екзотів. Тут можна побачити казкових червоних рибок та загадати бажання.
Разом з екскурсоводом Іриною Фесенко прямуємо в Зимовий сад, якому вже більше 30 років. Там зібрані тропічні та субтропічні рослини-старожили: фінікова периста пальма, віялоподібна пальма Вашингтонія, мушмула японська, різноманітні драцени, плантація бананів. До речі, можна побачити квітку та плоди банану. Але, нажаль, навіть в тепличних умовах, банани не визрівають. Їм потрібна спека. Рослини розкішні, високі. Для них вже піднімали дах. Є в колекції і драконове дерево, яке, за легендою воно зародилось від крові древньої реліктової тварини. А ще ми почули, що орхідеї живуть на деревах, але не паразитують, а годуються вологою з повітря.
В кактусарії треба бути обережним, бо опунція стріляє колючками і є отруйні рослини. Але серед колекції агав є і та, з якої мексиканці готують текілу. На алеї бонсай дивує майстерне декоративне формування крон вічнозелених дерев, виконане спеціалістом Романом Ігнатенком.
В дендропарку можна гуляти годинами, насолоджуючись чистим повітрям, ароматами та природним різноманіттям. Ялини, сосни, падуби, канадський клен, тиси, червоний каштан, райські яблуні. А китайська Гінкго білоба та единий екземпляр південноамериканського Ліквідамбора колись були подаровані Нікитським ботанічним садом з Криму.
У 2019 році на території дендропарку було висаджено понад 700 вічнозелених рослин. Це самшити, туї, ялівці, падуби. І навколо кипить робота. Формуються газони, кронуються кущі і дерева, розчищаються після зимівлі галявини.
- До дня Перемоги ми підготували нову оранжерею, - каже директорка бот саду Тамара Єрьоміна, - висадили там рослинки і вже доглядаємо за ними, вони ростуть дуже швидко. - У нас мрія тільки одна - як тільки настане цей світлий час, - ми запустило благодійну акцію для усіх бажаючих безкоштовно відвідати наш чарівний ботанічний сад.
Наша співпраця з журналістами дуже міцна, бо ми цю красу вирощуємо, а ви про нас розповідаєте на весь світ. Завдяки медійникам, про нас знають далеко за межами нашої країни. Зараз разом ми йдемо до визволення наших рідних місць від рашистської навали.
- Враження від сьогоднішньої прогулянки з колегами по ботанічному саду – просто неймовірні! – каже Олена Машталяр, тележурналістка з Дніпрорудного. – По-перше, спілкування з Природою завжди приносить величезне естетичне задоволення. А ще – це прекрасна релаксація для нас, переселенців, які вимушено покинули рідні місця. На таких заходах ми відновлюємося, укріплюємося та здобуваємо нові сили для життя.
Олена Морозова, фото Дар’ї Зирянової