У цій війні є тільки один переможець – ми
«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову», – слова великої Ліни Костенко, день народження якої ми відзначали нещодавно, набули сьогодні особливого змісту. Настав час, коли рідна мова, прадавні народні традиції стають своєрідним щитом перед навалою окупантів. Тож у загальнонаціональному спротиві визначна роль відведена українській культурі, де свою нішу впевнено займає бібліотечна сфера.
Очільниця Коломийської краєзнавчої бібліотеки Наталія Тарновецька зазначає: «… війна триває не тільки на передовій, відголосок її кровожерливих наслідків відчутно в кожному куточку України». Тож фронт – широкому розумінні цього поняття – торкається кожного з нас, перетворюючись у суцільну лінію оборони, спротиву, допомоги».
– З перших днів вторгнення московської орди в Україну працівники нашої бібліотеки активно долучилися до волонтерського руху, – розповідає Наталія Василівна. – Плели маскувальні сітки, виготовляли сигарети, зносили продукти до наших гастрономічних осередків, бралися за будь яку роботу. Наразі волонтерська робота зорганізована і працює, як налагоджений механізм. Тож нашим працівникам час робити свою роботу, не менш важливу, щодо розвитку і популяризації української культури, історії, традицій, словом, зміцнювати ідентифікацію українців. Саме тут, у нас, на Коломийщині, збережено величезний спадок українства. Хочеться звернутися до усіх людей, які живуть в Україні – любіть своє: рідне слово, історію, традиції, підтримуйте і бережіть, як найдорожчий скарб. У цьому – наша сила і нездоланність. Вважаю, що культура, і власне, бібліотеки – ті життєдайні осередки, які підживлюють і підтримують українців у нинішні непрості часи. Особливо тих, хто вимушено покинув свої домівки і знайшов прихисток на коломийській землі. Окремої турботи від нас потребують діти. Для них намагаємось створити безпечний простір самореалізації і відпочинку, залучаємо до участі в гуртках, студійних проєктах, майстер-класах тощо. Для дітей ми створили своєрідний казковий простір у форматі казкотерапії: розповідаємо їм легенди Карпат, читаємо казки. Час спливає непомітно, діти забувають про свої тривоги, зацікавлено поринають у незвідане.
У бібліотеці охоче втілюють різні новації. Лавреат Шевченківської премії письменник Михайло Андрусяк запропонував створити тут студію української мови, де бажаючі знати, вдосконалювати, розвивати мову долучатимуться до безмежного мовного простору. З ініціативи художника Володимира Бойківа відновили роботу художньої студії. Діти малюють, і це теж терапія. Для когось – заспокійливі ліки, для інших – можливість розвинути внутрішній потенціал художнього мистецтва. А ще з допомогою пензля, фарб, фантазії діти позбуваються негативних емоцій.
За участі дітей і підлітків у бібліотеці створюють короткі записи для поширення у соціальних мережах, на кшталт Тік Ток, – зважаючи на інтерес молоді до таких форматів. На базі бібліотеки є можливість працювати в мережі інтернету, як зі своїми ґаджетами, так і використовуючи можливості закладу. Філіжанка кави або чаю стає у нагоді для гарного настрою і щирого спілкування.
Валентина Близнюк – головна редакторка газети «Вільний голос», членкиня правління Івано-Франківської обласної спілки журналістів
