Після війни тут буде освітньо-мистецький простір
Нині в нас кардинально змінилися не тільки сенси. Хто і коли міг думати про те, що доведеться залишати рідні домівки, тікати від війни в інші міста, ховатись у бомбосховищах по кілька днів. Нова жахлива реальність, в яку нас занурили біснуваті сусіди-окупанти, диктує нові правила й умови.
Отож про бомбосховища. Разом із директором Валерієм Ковтуном сходами опускаюся в підземелля педагогічного коледжу. Висока кам’яна стеля одразу додає впевненості й захищеності. Дизайн приміщень захоплює: вбудовані в стіни старовинні речі, оригінальні столи, м’які дивани, приглушене світло. Тут затишно і комфортно, навіть романтично. Ну зовсім не так, як у звичайному бомбосховищі.
– Звісно, у цих підвалах за попереднім задумом підприємця Юрія Поповича планувалося створення студентської кав’ярні, – усміхається Валерій Іванович. – Одинадцять років тривали ремонтні роботи, ми радилися, як краще все оздобити, щоб заклад став улюбленим для усіх коломийських студентів. Уже були на фінішній прямій. Планували цікаве відкриття, обговорювали деталі. Але війна внесла свої нещадні корективи. Тепер тут – бомбосховище. Майже дві сотні краян уже відчули на собі його надійний прихисток.
– Так, моє захоплення будівництвом спочатку втілилось у відому всім «Штольню», а згодом – у мрію про студентську кав’ярню, – каже Юрій Попович. – Завдяки співпраці з педколеджем узявся за тутешні підвали. Два роки оцінював усі плюси і мінуси, зважував можливості й таки взявся. Процес був непростий. 11 років щоденної праці, чимало власних коштів, подоланої чиновницької бюрократії. Вручну викопали і вивезли 60 КАМАЗів землі. Я малював в уяві інтер’єр, комунікації – і крок за кроком втілював це. Кухня, бар, зали для клієнтів, туалети – усе вже готово. Ця весна мала бути нашим стартом, але війна перекреслила не тільки мої плани. Тож тепер тут бомбосховище. Приймаємо людей, навіть ночують тут за потреби. Усі приємно вражені дизайнерськими ідеями – і це тішить. Впевнений: після перемоги тут буде справжній освітньо-мистецький і культурний простір для молоді нашого міста.
– Такого комфортного бомбосховища мабуть більше ніхто не має, – додає Валерій Ковтун. – Після війни ми обов’язково влаштуємо гучне відкриття нашої студентської кав’ярні. Освятимо це приміщення, яке наразі освячують щирі молитви усіх, хто має можливість сховатися тут від небезпеки. Віримо усі, що наша перемога не за горами, її наближають і героїчні воїни, і самовідданий тил, і ми всі – кожен на своєму місці. Тож до зустрічі у новій молодіжній студентській кав’ярні! Атмосфера тут справді буде неймовірна…
Валентина Близнюк, членкиня правління Івано-Франківської обласної спілки журналістів
